У "Книзі на війні" Ендрю Петтіґрі зазначає, що під час Першої світової серед бібліотекарів і реформаторів було чимало тривог через "популярність "низькопробної" літератури" як серед солдат, так і серед цивільних. Війна затягувалась і люди перемикались з книжок про війну на ескапістську літературу. Автор влучно зауважує, засуджувати "погану" літературу було легше, ніж визначити її ознаки.*далі ми читаємо кілька сторінок міжвоєнного періоду і попадаємо в Другу світову*Тут же Петтіґрі починає з нацистської Німеччини, яка активно видавала навколовоєнні книжки доки не почав зростати попит на ту ж саму ескапістську літературу. Як, вибачте, зазначав Геббельс — "...яка непомітно відриває читача від повсякденних проблем...".Згодна, нацисти — так собі приклад, м'яко кажучи. Та на наступній сторінці ми вже читаємо про активний розвиток видавництв літератури "для розваги" в Британії, яких стало "як грибів", а читачі вишуковували в книгарнях книжки для втіхи.Історія повторюється. Війна змінює читача, а книжки мають в ній чимало ролей для читачів. Про це і говоритимемо на Книжковій Країні з військовослужбовцем, учасником Культурних сил, координатором проєкту "Книга на фронт" Андрієм Овчаруком і волонтеркою, дружиною військового, проєктною менеджеркою Лабораторії Анастасією Кулик.Нам багато про що є поговорити, тож приходьте🧡