Inglourious Basterds —дивне й дуже влучне поєднання реального жаху Другої світової, історій про переслідування євреїв і фантазії режисера про покарання нацизму. У фільмі є сцени, які напряму відсилають до реальних історій. Наприклад, переховування єврейської родини під підлогою будинку — подібне справді відбувалося по всій окупованій Європі. Люди роками ховали євреїв у підвалах, на горищах, у коморах, ризикуючи власним життям. Але далі Тарантіно свідомо відходить від історичної точності. Він створює альтернативну історію, у якій кіно стає зброєю, а нацистські лідери отримують покарання, якого в реальності багато хто так і не дочекався. Саме тому «Безславні виродки» працюють не як історичний фільм, а як емоційна реакція на зло, яке людство досі не може осмислити до кінця. Минуло багато десятиліть після Другої світової війни, але тема нацизму, Голокосту й людської жорстокості досі повертається в книгах, фільмах, музиці та мистецтві. Мабуть тому, що нормальній людині важко змиритися з думкою, що таке взагалі стало можливим. І водночас ці історії постійно нагадують про інше: навіть у найтемніші часи знаходилися люди, які обирали не страх, а спротив. Не байдужість, а допомогу. Не мовчання, а людяність.