19 жовтня вшановуємо пам’ять трьох захисників із Лиманської громади — Геннадія Запари, Ігоря Каракуца та Олександра Голя. Вони загинули в різні роки, захищаючи Україну від російської агресії.

Геннадій Віталійович Запара загинув 19 жовтня 2014 року під час виконання бойового завдання поблизу села Сміле на Луганщині. Йому був 41 рік.

Народився у Лимані, навчався у школі №3. Щоб вступити до лав Збройних сил України, поїхав до Львова й одразу з вокзалу вирушив до розташування 24-ї окремої механізованої бригади. Служив водієм, мав звання молодшого сержанта. Близькі згадують його щирою та відважною людиною.

У квітні 2015 року Геннадія ідентифікували серед похованих невідомих захисників у Старобільську. Згодом його перепоховали у рідному Лимані. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишилися дві доньки.

Ігор Вікторович Каракуц, позивний «Куц», помер 19 жовтня 2022 року в харківському шпиталі від тяжких поранень, отриманих 2 жовтня поблизу Тернів на Донеччині. Йому було 55 років.

Народився і виріс у Зарічному, закінчив місцеву школу, працював електромонтером Лиманського району електричних мереж. Любив працювати на землі, доглядав господарство та власну пасіку, захоплювався риболовлею.

З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до територіальної оборони. Згодом разом із побратимами приєднався до 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Старший солдат, старший водій, брав участь у визволенні Харківщини та рідної Лиманщини. Особливо пишався тим, що допомагав звільняти свою землю.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований у Білогородці на Київщині. У скорботі залишилися мама, дружина, син, донька та онука.

Олександр Володимирович Голь загинув 19 жовтня 2024 року поблизу Богоявленки на Донеччині. Йому було 46 років.

Народився у селі Олександрівка Лиманської громади. Після закінчення місцевої школи здобув фах муляра-штукатура у професійно-технічному училищі №119 міста Лиман. Усе життя працював будівельником, любив свою справу, природу та риболовлю. Рідні й знайомі пам’ятають його добрим, щирим і вправним майстром.

22 липня 2024 року добровільно став на захист України, попри стан здоров’я. Служив навідником у 37-й бригаді морської піхоти. Похований у рідній Олександрівці. У нього залишилися мати, донька та син.

Схиляємо голови перед пам’яттю наших земляків. Поділяємо біль їхніх родин, близьких і побратимів. Зберігаємо їхні імена та історії в пам’яті Лиманської громади.

Вічна пам’ять і шана Геннадію Запарі, Ігорю Каракуцу та Олександру Голю.