Ротбард нагадує, що всі державні видатки є споживанням (тобто, проїданням). Приватна особа може заощаджувати частину свого доходу і інвестувати його. Держава (чиновник) - ні. Державні кошти споживаються в повному обсязі. Державні "інвестиції" - неможливі. Інвестиції здійснюються не для безпосереднього задоволення потреб тих, хто їх робить, а для задоволення потреб інших, кінцевих споживачів. Верстати виробляються не для того, щоб служити підприємцю, а для того, щоб служити кінцевим споживачам, які, в свою чергу, платять винагороду підприємцям. Уряд отримує свої кошти, вилучаючи їх під загрозою сили у приватних осіб, які могли б їх інвестувати на ринку. Витрачання цих коштів, таким чином, задовольняє бажання урядовців. Урядовці силоміць переорієнтували виробництво із задоволення потреб приватних споживачів на задоволення своїх потреб. Отже, їхні видатки є споживанням в чистому вигляді і в жодному разі не можуть бути названі «інвестиціями».Будь-яке збільшення втручання держави в економіку веде до відносного скорочення інвестицій на користь споживання і матиме зрештою наслідком поглиблення бідності.