Цікаво, що "історія з УПА" набуває розголосу в період правління Януковича, коли йому було необхідно підготувати собі надійного "суперника" в наступних президентських виборах. Попередні йому здав Ющенко, отже проблем з організацією тієї "перемоги" не було. А от наступну необхідно було оформити як політичну перемогу в нібито демократичній системі. Це давало надію на гроші з заходу. Ставити на комуністів і соціалістів сенсу не було. Вони обісралися ще за часів Кучми і зникли з політичної сцени. Отже, з ким має боротися "демократ" Янукович за владу? Не придумали нічого кращого, як витягти з підвалів української політики людей, які намагалися заробити на гаслах націоналістів. Це зберігало поточний розклад голосів, коли за Януковича традиційно голосували схід і південь. Т.з. "націоналісти" мали маргінальну підтримку в окремих районах кількох областей на заході країни. Отже перемога була в кишені. І оформлення було зручним для презентації як в Європі, так і в РФії, між якими Янукович намагався обрати спонсора.На розкрутку "Свободи" і її лідера адміністрація президента схоже кинула чималі кошти. Їх затягали на ТБ і невимушено підставили під катастрофічний провал, коли один з лідерів "правих" (їх ще так називали) в ефірі шоу Шустера підтримав практично всі пункти умовної "програми" політичної партії, які зачитав ведучий. Потім виявилося, що читав він їх з програми комуністів. Що, в принципі, ні для кого не стало несподіванкою. Всі політичні сили в Україні завжди були (і залишаються) відтінками червоного. Навіть якщо замість серпа і молота малюють тризуб.Відповідно з розкруткою цих нібито правих почалася і кампанія ідеологічної підтримки їхньої активності. Вибору не було. Довелося взяти на озброєння "визвольні змагання" з Героями УПА на чолі. Саме тим, що ця кампанія почалася, як політична і пояснюється той факт, що ми всі насправді практично нічого не знаємо про реальність тих часів і подій. Українцям було завжди байдуже, що їм намагаються втерти політики. Ну крім тих самих активістів, які на цьому заробляють.Янукович втік і виборів не було. Брак державного фінансування визначив і швидкий закат "націоналістів" і "правих", до яких люди були завжди байдужі. А от активність РФії і Путіна, які надалі продовжувати "боротися" з нібито українським націоналізмом (за браком будь-якої іншої політичної ідеї в Україні), прикриваючи цією "боротьбою" необхідінсть вирішувати свої власні проблеми у владі і економіці, фактично забезпечили виживання тим міфам і літературним творам, які виникли навколо УПА, Бандери і інших персонажів подій, які до України фактично не мали жодного відношення. З архівів КДБ витягли історії протистояння з повстанською армією, куди зарахували всіх українців, які переховувалися в лісах від мобілізації, спочатку німецької, потім радянської. Ці історії забезпечували начальству нові нагороди і просування по службі і експлуатувалися ще тривалий час після війни, поки не втратили значущість. Почалися часи "боротьби" з антирадянщиною, з хіппі і валютчиками.Війна, яку розпочав путін в Україні, сприяла тому, що ідеологічний спротив Москві набув форми, якої не вигадували в Києві. Київ до кінця був партнером російської влади і не готував жодної ідеологічної бази для конфлікту, який виглядав скоріше зручним політичним інструментом для обох сторін, ніж реальною війною. Отже, довелося скористатися тим, що було в наявності. З усієї історії України не знайшлося нічого, що можна було б використати як ідеологічну зброю. Це не дивно. Україна була частиною СРСР, українці або очолювали, або були в керівництві і компартії і КДБ. Незалежна Україна - проект КПУ. Всі тридцять років незалежності українські політики клялися у дружбі і партнерстві з Москвою. Згадали як одна зі слуг народу ділилася мріями про те, щоб в Україні був свій путін? Двушечка в Москву - не з неба звалилася. Отже, довелося ставити на те, що було добре розроблено свого часу заради забезпечення в Україні влади Януковича і впливу Москви - історію про УПА.