Я вам сумну річ про державні структури скажу, а ви скажете, що я виправдовую беззаконня. Отже, ми з вами готові, перейдемо до справи.
Не буду говорити про приватні чи про простих людей, хоча теж можна, і довго. Не буду навіть про цивільних чиновників. Поговорю про армію, бо маю право.
Так от, якби мені довірили складати Рейтинг Легкості Взяття Офіцерів за Сраку Правоохоронними Органами, виглядав би він так:
Перше місце, кого взяти найлегше - офіцери, що справді хочуть нормально служити.
Друге місце - корупціонери.
Третє місце - баласт.
Роз'яснимо з кінця. Баласт - це такі досвідчені офіцери радянської закалки, життєве кредо яких "спокійно просидіти від випуску до пенсії". Вони живуть в чіткій відповідності до вимог документів і вимагають того самого від підлеглих. Ефективність їхньої праці від нульової до від'ємної в силу відсутності самої праці (нічого не робиш - ніде не залітаєш), але перед законом вони найчистіші.
Друга категорія - це справжні злодії. Вони мімікрують під баласт, але в моментах, коли можна щось урвати, винирюють з-під ковдри і роблять свою чорну справу. Спіймати їх можна, але важко, бо вони діють обережно та вміють замітати сліди.
А от попереду, з прям неймовірним відривом - ті, хто справді служить та воює. З точки зору перевірки це люди-зальоти. В них завжди все не так. І справа навіть не в дрібній дисциплінарці типу незаправлених ліжок та відсутності розчісок в особового складу, а в справах, через які щонайменше можна отримати службову невідповідність, а щонайбільше зацікавити різні органи з трьох літер. Завжди неправильно заповнені журнали, завжди проблеми зі списанням майна, завжди відписки замість формально обов'язкових дій типу занять з особовим складом з питань протипожежної безпеки, завжди проблеми з дотриманням пропускного режиму, завжди особовий склад незрозуміло де, завжди спроби переведення особистих знайомих, завжди люди виконують обов'язки не відповідно до формальних посад - і це найкоротша версія, програма-мінімум.
В кожній з цих дій можна запідозрити особистий зиск, якщо в перевірки є час, наснага або завдання. При тому, що жодна з них насправді не робить офіцерові нічого, окрім головняка, але є необхідною для реального, а не формального, функціонування структури.
Якщо на всьому цьому тлі хочете хороших новин, вони є. Як не дивно, контролюючі органи під час війни теж не завжди працюють на самознищення разом із країною, тому на практиці намагаються все ж ловити другу категорію, а на формальні зальоти першої закривати очі. Ну, найчастіше.
Але знали б ви, скільки сержантів через саме небажання сидіти на цій пороховій діжці не хочуть ставати офіцерами, ви б дуже здивувалися.