ПТСРний вулик

Коротше мужички, от я і звільнився, та став ухілесом. Хотілося б розповісти детально все хороше і також всю залупу яку я бачив і яка стала фатальною у моєму рішенні покинути "славетний" підрозділ, але є ще люди які залишаються там і дорогі мені, щоб їх не підставляти. Зате завуальовано без назви імен розкажу, оскільки хотів давно, але не хотів поїхати на "розмову", на яку доречі мене вже намагалися забрати прямо з під реабілітаційного центру, коли я ледве ходив з апаратом зовнішньої фіксації загвинченого в мою ногу. А звільнився я, оскільки остаточно переконався, що в 20му році я прийшов у підрозділ яким керує не лідер, а насаджений ідол. Різниця між лідером і кумиром я думаю зрозуміла всім. Паралельно розповідям, що ми підрозділ з натівською підготовкою, ідеологія була на рівні радянської партії. Великий командир, який все знає, все вміє і ніколи не помиляється. Ти маєш його любити та поважати (за що любити, поважати і які його реальні бойові заслуги за п'ять років так і не почув, не дізнався і не побачив від жодного адепта його "величності"). Але якщо не будеш любити - то ти невдячний підарас. Починаючи від забезпечення (в підрозділі з рекламою піздатих мультикамів які тобі видадуть, але по факту видавали їх при Білецькому тільки, а наразі купляй все сам бо ніхуя нема) закінчуючи підготовкою (ось тобі кулемет, але вчися сам, бо нам не на часі) . Про заохочення та справедливість я вже мовчу. Немає значення що ти зробив, але поки не поцілуєш халат султану, ти ні на що не заслужив. До маріупольскої битви я ще не дуже це шарив, оскільки гнійники лопаються під час скрути, і скрута почалась вже на війні і після полону. Виявилось, що навіть така нижча нагорода як пістолет варта в першу чергу ясних чинів, наближених до великого падишаха, а солдатік має ще довести свою лояльність, про вищі нагороди я мовчу. Чомусь люди, які відстоюють свою думку не гідні нічого, а ті, хто прийшов в 23му році і понюхали порох десь на полігоні вже заслужили і на пістоля, і навіть за мужність якогось ступеню. Чомусь все хороше в підрозілі це завдяки сонцеясному, а все погане це через виконавців нижчої ланки або суміжників. Чомусь "великий" замість своєї роботи вклинюється і надає прямі накази бойовим групам що і куди штурмовати, а коли ті несуть втрати через конкретно його непродуманий наказ - він не винний. Винні усі але не він. Коли мені казали, що ми не будемо відправляти людей у залупу задач 200, а потім величний відправляє у очевидну засідку людей, які цим займатись навіть не повинні та отримують жмурів. Та замість того, щоб щось хтось йому за це сказав - всі закривають очі, бо це величний султан наказав, а він не може помилятися. Після таких двухсотих, яких я і мої колеги зростили у фахівців в сто разів кращих за мене я і прийняв рішення піти. Я не можу жити з тим, що говорив пацанам, що їх не відправлять у задачі двісті, а потім казати матері загиблого, що він помер як герой. Ви не знайдете жодного військового з цієї бригади, який маючи нагороди не любить Дениса. І не знайдете жодного володаря бойових високих нагород, який відкрито його Не любить. Оскільки я маленький гвинтик і повпливати на ситуацію не можу, то кращим рішенням було піти і не заважати "професіоналам" робити їх роботу. Єдине що прошу вибачення у пацанів яких тренував, вибачення за те, що я їм, сам того не знаючи, напиздів про найкращий підрозділ у світі і кращих ясних чинів. Дякую за розуміння. Як Тавр спекулювати на славі трьохрічної давнини не буду, оскільки життя триває. Тому ніколи не вірте словам, а дізнавайтесь, питайте знайомих да дивіться самі і робіть висновки.

‼️ Банківську картку Руслану Книшу видав особисто голова НБУ Андрій Пишний. Він відреагував ще вчора вночі — після того, як у ПриватБанку людині відмовляли, «морозилися» і демонстрували дубоголову байдужість. Андрій Пишний по-людськи вболіває за українську справу і допомагає армії. Але чи є його людська реакція на несправедливість достатньою відповіддю державного апарату на цей інцидент?На мою думку — ні.Тим більше недостатньою є реакція ПриватБанку. Банк запропонував допомогу з протезуванням. Дякую. Але протезування у Руслана і так буде. Він уже отримує всю можливу медичну допомогу і отримуватиме її надалі.Натомість залишаються невирішеними питання житла, адаптації, побуту, роботи, майбутнього.Ми перебуваємо в комунікації з усіма — урядом, Національним банком, ПриватБанком. У першу чергу я хочу, щоб армія чиновників повернулася обличчям до армії, на плечах якої ще тримається Україна. Держава повинна ухвалити низку рішень, які унеможливлять знущання чиновників з поранених військових у майбутньому.Банк має провести серйозну внутрішню роботу й змінити процедури.Загалом вчорашня сцена в Приваті — це симптом глибокої прірви між армією воюючої країни і людьми, які на четвертому році війни живуть звичним життям, лише з поправкою на побутові незручності у вигляді перебоїв зі світлом.Добре, що за Руслана є кому заступитися.А що щодня переживають інші солдати, ветерани, поранені?Поки держава і суспільство не усвідомлять, що війна — це справа всіх, а не жменьки порядних людей, проблеми лише накопичуватимуться.

‼️ Українська бюрократія пробила чергове дно.20-річний солдат. На війну пішов у 18. У районі Ізюмського на Харківщині втратив усі кінцівки. Високі ампутації. Ідейний, тримається. Медичний куратор нашої служби привезла його у ПриватБанк відновити картку — на неї мають надійти державні виплати. Телефон із картками був втрачений у бою.Менеджер у відділенні на проспекті Берестейському, 27-А дістає готову картку і каже:візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото.У людини немає рук.Немає рук — немає картки.Тримати картку іншій людині «не можна».Єдина «альтернатива» від банку — оформити довіреність і видати картку на ім’я медичного куратора.Вдумайтеся.Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук.Соромно було комусь? Шукали рішення? Проявили людяність?Ні. Процедури важливіші за людину, яка за них воювала.Поранений вирішив чекати на протез руки. Місяці. Можливо рік.Без грошей, які держава йому винна.Ми це так не залишимо.Держава, банки й бюрократія мають повернутися обличчям до війська. Бо інакше — це зрада, а не просто ідіотизм.‼️ Прошу про репост.Тільки публічний резонанс змусить цю систему ворухнутися.

У нас війна, у них жнива.Коли ви пишете про країну, про суспільство, про державу "нам потрібно", "ми втрачаємо", "ми робимо помилки", "ми повинні", "нам треба зробити", будь ласка, ставте одразу прізвище того, хто саме повинен це зробити, прізвище того, хто має повноваження це зробити. Коли ви пишете "нам треба зупинити контрабанду" - згадуйте одразу міністра фінансів, якому підпорядковується митниця і податкова. Саме міністр фінансів підписує усі призначення на посади керівників цих органів. Це пряма відповідальність міністра! Навіть коли Гетмнацев пише тупі закони, їх погоджує міністр фінансів. Коли Гетманцев призначає туди своїх людей, кожну кандидатуру погоджує і затверджує міністр фінансів. Особисто. Результат? Втрати бюджету в наслідок схем на митниці та в податковій складають 600 млрд грн кожного року!!! Винні "ми" чи міністр фінансів? "Повинні виправити, припинити" ми чи міністр фінансів?І так по усіх питаннях. Немає зброї? Немає пікапів? Немає дронів? "нам треба забезпечити армію" - питання не до нас! Ми віддали в руки Шмигаля-Свириденко-Марченка 6 трлн грн в цьому році. Не пишіть, будь ласка: "ми повинні", пишіть "Шмигаль повинен", "Свириденко повинна", "Марченко повинен". Ми - це 40 млн українців всередині і поза. Не ми взяли на себе обовʼязок забезпечувати, не ми брали на себе повноваження, не ми складали присягу служити народові, не ми розпоряджаємося ресурсами, так чого це МИ ПОВИННІ? Повинні ці три людини забезпечити армію - Свириденко, Марченко, Шмигаль. Ми надали їм для цього все - зарплату, ресурси, повноваження, гранти, західні кредити. Від них й маємо вимагати! Хоча б у дописах ФБ!Всього три людини тримають сотні тисяч військових без транспорту, без дронів, без належного забезпечення. Так може потрібно постійно згадувати їх? Саме вони винні в такому розподілі бюджетів. Не ми з вами. Це вони збільшили фінансування мирних витрат на 470 млрд на 2026 рік. Не ми з вами.Є ще Пишний, який "заборонив" кредитування бізнесу, особливо ВПК. Просто нуль кредитів для промисловості.А промисловість ще й заблокована! Там Марченко ще зі скрутками "бореться". І знову Марченко? Так він ще й з ФОПами бореться. Знову Марченко. Так може справа не в нас, а в Марченко?Люди, які сподіваються на реформи, пишуть, що десь там, в надрах кабміну, в полях парламенту є реформатори, вони ось-ось щось зроблять. Є якісь ліберально налаштовані невидимі герої. Зараз вони вийдуть на світло, повалять триголового економічного дракона Пишного-Марченка-Гетманцева, врятують ФОПів, профінансують ВПК, розблокують промисловість....Ні? Не віриться? Отож.Коли ви пишете "нам потрібна податкова реформа", пишіть будь ласка "нам з Гетманцевим потрібна податкова реформа". Замість "нам потрібне скорочення держапарату" пишіть "нам з Марченко-Свириденко потрібне скорочення держапарату". Замість "нам потрібно замінити людей на дрони, камери, роботизовані системи" пишіть "нам зі Шмигалем потрібно..."І як тільки ви поруч з "ми", поручь із самим собою поставите Гетманцева, Марченко, Пишного, Шмигаля, Свириденко - одразу вам стане сумно-смішно, одразу ви самі осягнете усю прірву між "ми" та "вони". Тому що ми усі чудово розуміємо, що саме потрібно цим людям, і що цілі цих людей не співпадають з нашими. У нас війна, у них жнива.Павел Себастьянович🔥🔥🔥

Зеленський (як завжди) прикривається українцями, виправдовуючи власні дії та бездіяльність.Американцям розповідають, мовляв, народ не дозволить – не можемо. Як народ скаже – тоді й буде. А народ, тим часом, скручений по руках і ногах "обмеженнями військового часу", сидить і, хотів би, та не може видавити з себе ні слова. Колись, коли президент привселюдно обіср... оконфузився у Білому Домі один невідомий🤫 військовий спробував через цю залізну завісу донести трохи справжньої позиції українського народу... Та це була крапля в морі. От і зараз Зеленський посилається то на Конституцію (яка на паузі), то на народ, то на парламент і законодавство, аби тільки не брати на себе відповідальність за прийняття рішення. При цьому спроби народного ж волевиявлення моментально таврують "російськими провокаціями". А то ж, не приведи доля, зруйнується картинка, наче всі українці, як один, виступають за війну до кордонів 91го року і буквально тримають Зеленського за руки, не даючи піти на будь-які поступки. До 22-го не тримали, не заважали розведенням і розміновуванням, а тут, бач но, на четвертому році війни вчепилися намертво, в єдиному національному пориві. Росіяни ж завжди будуть пхати свій ніс у будь-яку точку внутрішнього конфлікту в Україні, з цим нічого не поробиш. Але це не привід терпіти будь-яке свавілля чи закривати очі на некомпетентність, особливо, коли конфлікт між владою та народом України вже сягає воістину екзистенційних глибин."Мирні протести" (якщо залякане населення таки на них наважиться) – хороший спосіб похитнути віртуальну реальність телемарафону й показати світові справжні настрої українців, позбавивши Зеленського чергового виправдання для продовження свого президентського терміну. Само собою, необхідно враховувати імовірність ворожого впливу й відсіювати явно проросійські наративи. Та, в цілому, не бачимо жодних причин засуджувати подібні акції. Українці мають право на волевиявлення навіть під час війни. Особливо під час війни.П. С. Останнє зображення – на порозмислити: чи дійде в Україні до "повного абсурду" і що станеться з людиною, яка зараз вирішить постояти на Майдані з плакатом "За мир"?👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух

ЛГБТ-ПСИХІЧНИЙ РОЗЛАД — НЕ НОРМАОдразу після річниці пам'яті жертв Голодоморів засоби масової інформації розповіли усій країні, що 2 дорослі особи на Майдані Nезалежності провели перфоманс ЛГБТ-заручин. Учасниками цього дегенеративного перфомансу виступили такий собі співак Меловін (одесит Костянтин Бочаров), який до свого камінг-ауту провально представив Україну на Євробаченні в 2019 році, та військовослужбовець Петро Злотя, який напоказ прийшов у військовій формі, а до того відкрив цілий збір на лікування та реабілітацію (!) після звичайної бійки з інструктором на Десні (який до того ж нещодавно повернувся з полону рф).Меловін теж міг би прийти у військовій формі, якби витримав всі важкості служби в Академічному ансамблі пісні і танцю ДПСУ, на службу до якого він ненадовго вступив в липні 2025 р.В червні 2024 р. активісти Центурії виходили в Києві на акцію протесту проти публічної популяризації одностатевих сексуальних відхилень, як норм. Одним з гасел тоді було: «ЛГБТ — психічний розлад, а не орієнтація». Наша позиція не є наслідком «упереджень», а тільки ствердження правди життя. Згаданий вище лгбт-співак Костянтин Бочаров не так давно, у вересні 2025 року, лежав у психіатричній лікарні, детально розповідаючи про це всім прихильникам. Ось що про свої проблеми з головою тоді писав в мережі Instagram співак:«Актуальний стан: стійка і важко контрольована тривога; знижений фон настрою; скарги на немотивоване занепокоєння, відчуття внутрішньої напруги з неможливістю розслабитися; постійне почуття небезпеки; поверхневий сон із частими пробудженнями та жахливими сновидіннями. Виражені важкий тривожний та важкий депресивний епізоди за клінічними шкалами тривоги (Hamilton Anxiety Rating Scale) і депресії (Hamilton Rating Scale of Depression) Гамільтона; клінічні прояви тривоги та депресії за Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS); високі рівні ситуативної та особистісної тривоги за State-Trait Anxiety Inventory (STAI) — школою Спілберга-Ханіна. Висновок спеціаліста (попередній діагноз): генералізований тривожний розлад, важкий депресивний епізод», — поділився 12.09.2025 Меловін. Того ж дня він написав ще один допис, в якому уточнив свій стан:«Нажаль обстеження показали погіршення. Сьогодні я знову, як і багато років тому, повертаюся до антидепресантів».Отже, якими б мали бути заголовки ЗМІ, якби були незааганжованими лівацькою повісткою:«28-річний співак Меловін, який раніше мав проблеми з психічним здоров'ям і сидів на антидепресантах, не витримав 2 місяців служби в Ансамблі ДПСУ і знову потрапив у психлікарню. Після виходу з психлікарні він заручився зі своїм партнером».Натомість в ЗМІ ми побачили транслювання лгбт-збоченого уявлення про заручини та цитування маніпуляційного допису від Меловіна: «На Майдані, де Україна виборювала свободу, я обрав свою».Так на 11 році війни з кремлівською ордою майже всі ЗМІ синхронно підсвічують лгбт-перфоманс в місці, де відбуваються прощання з Героями України, що стали в оборону своїх нормальних родин і Батьківщини. На Майдані, де лилася кров українців за збереження свого права на життя, Меловін з своїм партнером нам пропонують смерть. Адже Природу не обдуриш і ми чудово розуміємо, що жодного продовження Роду від «союзу» двох чоловіків ніколи не було і не буде. Відповідно публічна пропаганда нормалізації лгбт-партнерств є нічим іншим, як пропагандою смерті в чистому вигляді — адже там, де не з'являється нове життя — там рано чи пізно запанує смерть. Відсутність життя дорівнює смерті.51 стаття Конституції України є однозначна: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою». Це державницька позиція. Всі хто проти — відкриті вороги Держави і Nації.Центурія в інших соціальних мережах:▫️Facebook▫️YouTube▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт