Повідомлення telegram каналу - @psychologist_from_god

Сьогоднішнє євангельське читання про сотника, який скромно відмовився від того, щоб Христос йшов у його дім:
- Господи, я недостойний, щоб ти увійшов під мій дах, але скажи тільки слово - і слуга мій одужає!

(Мф. 8. 5-13).
Це нагадало мені історію одну.
Збирався я якось на Афон, подія значима. Розказав парафіянам - їду, мовляв, молитимусь, - і вони записки стали приносити. Писали і близьких родичів, і дальніх, хтось навіть ворогів просив, і кожен за своє:

- Помоліться там за сина, щоб роботу Господь допоміг знайти; донечку згадайте, бо щось не ладиться у неї; а нам би діток; нас, отче, за здоров'я... - люди несли свої біди і переживання в акуратно виписаних іменах на листочках, а я вже їх переписував у окремий зошит.
Вже перед від'їздом зустрічаю у храмі одного чоловіка. Ми не близько знайомі, але знаю, що він людина побожна, йому важливо, то й кажу:
- Їду на Афон, напишіть своїх, згадуватиму там у молитвах.
- О! - каже, - Дуже радий за Вас, отче! Добре, я зараз буду вертатись від мами з лікарні і занесу Вам.
Через годину-другу він приходить і каже:
- Отче, я подумав, що не буду нічого писати, обтяжувати Вас, Вам і так вистачає. Ви просто перехрестіться там за нас, а Господь знає.
І все це якось так спокійно, впевнено та скромно, що я аж замнувся серед своєї молитовної суєти.
Скромність звільняє від зайвого.
Живи і будь🫶
підпиши-сь/#життяілюди