Не дуже по темі каналу, але навряд чи ви це бачили чи чули — а воно цікаво!

Натрапив на глибоко метафоричну українську короткометражку 1988 р. — «Загибель богів», зняту за незакінченим сценарієм О. Довженка. Дуже зачепило — ділюся. Без спойлерів. Фільм про християнську віру. Про те, як Бог дивиться на людей, бачить їх достойними й святими, але люди відмовляються від такого покликання, відмовляються бути собою, бо їм страшно.«Я сказав: “Ви — боги, усі ви — сини Всевишнього”» (Пс. 81:6).
«Бог помер. Ми вбили Його — ви і я» (Ніцше).
Цей сюжет метафорично подано в образах цілком реальної й болючої нашої історії — коли радянський атеїстичний режим винищує не просто церковне і традиційне, а людське. Людяне, живе, святе й Боже. Заперечує те, до чого кличе сам Господь — бути собою і бути людьми, бути живими, бути дітьми Божими. Зрозуміло, що все це дуже резонує з нашим сьогоденням. Фільм без надриву — навіть трохи кумедний, не бійтесь глянути. Всього лише пів години, але дуже багато метафор і символіки. Зокрема ці, нібито прості, але такі характерні й виразні обличчя персонажів, у які режисер дає можливість вдивитися, заглянути просто в очі... зустрітись. Відчуття, ніби то Бог вдивляється в кожного з нас. Гарна музика. P. S. Скільки є ось такої цікавої саморефлексії українців, як цей фільм, — але хто про це знав, окрім спеціалістів?! А треба би знати.Дуже раджу. На подумати: https://youtu.be/Zq4Q7bVcFng?si=ngsc5eaCj0gmEzt7#читанеібачене