"Бог — не історія, а таїнство".

Не моє, але видалося дуже влучним і актуальним. Багато людей шукають Бога в минулому. Не знаю, звідки в людини таке враження (може, тому, що все колишнє стає романтичним: морозиво було смачнішим, люди — кращими, трава — зеленішою, а сонце — теплішим?), але це десь із підсвідомості, що сьогодення — не місце для Бога. Воно профанне і тяжко буденне. Бога, нібито, варто шукати в минулому. І люди так віддаються цьому оманливому відчуттю, що починають наслідувати минуле буквально — в одязі, манерах та поведінці. А намагання уникнути сьогодення і його критиканство стає способом існування таких «благочестивців». Але хороше питання з тієї фрази на початку: чи наше життя має в собі оте таїнство? Чи можна посеред нашої буденності — в джинсах і зі смартфоном — зустріти Бога? Чи сягає наш світ і наш час до основ буття, до тайни вічності? Я впевнений, що так. Бо це той самий світ і те ж життя, які Бог покликав бути. А зіпсувати можна й найсвятіші речі. Висновок один: тікати нікуди не треба — треба жити. Живи і будь 🤍 #думидуховні