БУТИ РАЗОМ І БУТИ СІМʼЄЮ — ЦЕ АБСОЛЮТНО РІЗНІ РЕЧІ🛫 в літаку прийшло натхнення наотакий пост Бути сімʼєю = це ОБИРАТИ одне одного. Бути готовими іноді посунути своє ЕГО, якщо іншому погано. Думати не тільки «а що Я отримую від цих стосунків?», а й «що зараз відчуває людина, яку я люблю?»Бути разом можна набагато простіше. Жити в одній квартирі, ділити побут, закривати базові потреби і при цьому нескінченно вести рахунок:«А вона мені що?»«А памʼятаєш, ти мене тоді не послухав?»«ХА-ХА, а я казав, що ти помилишся» Можна десять років памʼятати кожну помилку партнера і при першій можливості знову тикати кохану людину в її 💩, просто щоб вкотре довести: Я БУЛА ПРАВА/БУВ ПРАВИЙ.

І от для мене це взагалі не про сімʼюНайскладніше, що вміння бути сімʼєю не стоїть у нас у базових налаштуваннях. Особливо якщо ви самі виросли там, де замість підтримки були претензії, мовчання, образи, залежності, боротьба за владу або любов, яку потрібно було заслужити. Ми просто не могли навчитися того, чого ніколи нормально не бачилиТому бути сімʼєю теж треба ВЧИТИСЯ. Вчитися сваритися і не знищувати одне одного. Говорити про біль, а не карати ним. Не перемагати партнера в конфлікті, а памʼятати, що після вашої «перемоги» вам усе одно жити з людиною, яка щойно програла. І якщо ти любиш, тобі боляче, коли боляче йому І найголовніше = іноді відриватися від своєї улюбленої картини «дивіться, Я все роблю правильно, а він/вона ні» і нарешті побачити перед собою не противника. А людину, яку ви колись обрали і яку любите.І от коли у стосунках стає важливіше не довести, хто правий, а зберегти ВАС = тоді, мені здається, ви і починаєте ставати сімʼєю ❤️

Щоб бути разом требабути переможцями, щоб бути сімʼєю, треба програти