💥Про самотність і мислення: парадокс людської природи!🧩Американський філософ іспанського походження Джордж Сантаяна заявив, що людина - тварина стадна, причому набагато більше в розумовому плані, ніж в тілесному. Вона може піти гуляти поодинці, але не виносить самотності в своїх думках. ❗️Людина справді може фізично бути на самоті — гуляти, працювати, жити окремо — але її мислення майже завжди «соціальне». Ми думаємо мовою, яку створило суспільство, оперуємо ідеями, що виникли у взаємодії з іншими, і навіть внутрішній діалог часто є ніби розмовою з уявним співрозмовником.🧩Тілесна самотність переноситься легше; інтелектуальна ж ізоляція — значно важча.Тому для людини присутність інших важлива, але ще більш важливим є співдумання:спільних сенсів, розуміння, відгуку.🧩У психологічному плані це перегукується з тим, що:мислення формується через комунікацію;ідентичність народжується у взаємодії;повна «самотність у думках» може призводити до тривоги, відчуження або навіть втрати опори.💥Фактично, це про потребу бути почутим — навіть якщо співрозмовник існує лише у нашій уяві.