Від сором’язливості  до впевненості: шлях, який я пройшлаЯ завжди була сором’язлива. Тато казав : “ Ну, що ти так тихо говориш, як риба”А я боялася говорити те, що думаю. Щось просити батьків. Щось заперечувати їм. Така собі “гарна донька”, за яку не соромно. Але мені було соромно дуже часто:🥺коли треба відповісти на уроці,🥺коли треба щось написати на дошці,🥺коли треба сказати продавчині,що я хочу🥺коли треба розповісти лікарю, що болить….Я страждала вій цієї сором'язливості аж до тих пір, поки прочитала книгу Д.Карнегі “Як здобувати друзів”. Крім цього поіздки у дитячі табори, нова школа у 7-ому класі -все це теж навчило мене знайомитися, спілкуватися, бути більш відкритою.В підлітковому віці я була старостою класу. Обзавелася подружками, вільно спілкувалася з хлопцями, розширювала коло знайомств. Я не дуже балакуча, але дуже уважний слухач. Людям завжди це подобається. Зараз це моя сильна сторона у професії. Крім того, багато клієнтів відмічають, як їм легко зі мною говорити, як проходить хвилювання та відчувається спокій та прийняття. Це теж моє особисте та професійне напрацювання- створити простір, коли  клієнт може довіритися та відкритися. Тому я сама на своєму досвіді знаю, як подолати сором’язливість та стати більш впевненою в собі. 🤗А якою в дитинстві були ви ?