Я не довіряю тим, хто кайфує або робить вигляд, що кайфує від війни, бо такі люди явно мало що про неї знають, а їхні гасла про "до останнього" це якийсь декаданс і позиція жертви, а не стратегія.

А от якраз внятної стратегії вже скоро 5 років ми не чуємо, навіть навпаки, вона максимально хаотизована суперечливими заявами - від "кордонів 91 року", "кави в має в Ялтє" та"плану перемоги" до "форумів миру", "зупинки вогню" та "переможців у цій війні не буде".

Так що ми робимо?

Якщо воюємо без компромісів - так і скажіть.

І дайте чесну відповідь чи все для цього робиться в мобілізації та ротації тих, хто тягне лямку з 2022 і раніше, чи все компетентно у нас в дипломатії, в економіці, в ефективності оборонних витрат, в боротьбі з мафією, в інституційній стійкості, у виконанні зобов'язань перед ЄС врешті решт.

Якщо шукаємо миру - теж так і скажіть.

Тільки не обіцяйте його кожні півроку, це вже не спрацює.
Краще нарешті визнайте, що на невизначений термін мир неможливий - і знову чесно проаналізуйте чи все робиться для того, щоби колись став можливий, замість бравурно анонсувати "40 днів", "блекаут Москві" та "3000 ракет".

І наприклад чому для досягнення однієї з цих стратегічних цілей не застосувати інструмент Уряду національної єдності - що могло б стати серйозним сигналом нашим донорам, і відповідно жорстким проявом української рішучості для Кремля.

Без цієї давно необхідної визначеності та концентрації на меті - ми так і продовжимо бігти одночасно в різні сторони, отримувати розчарування та перманентні срачі замість єдності, без якої не те що перемога, але і гідний мир неможливий.