Верховна Рада - це парламент країни, яка воює. Але її робота взагалі не відповідає темпу й потребам воєнного часу.

Лише за останні три місяці пленарна робота двічі переривалася приблизно на місяць: після засідання 16 липня Рада повернулася до роботи 18 серпня, а після 17 вересня наступне засідання заплановане на 13 жовтня.

Пояснення формальне: депутати працюють у комітетах, фракціях і з виборцями. Але робота з виборцями на практиці виглядає щонайменше мінімальною, а суспільство ніколи не бачить зрозумілої звітності про її обсяг і результати. Посилання на роботу комітетів теж не знімає головного питання: чому парламент так надовго відкладає пленарні голосування?

Тим часом від парламентських рішень залежать міжнародні кошти. За оцінкою голови бюджетного комітету, до кінця року Україна може отримати $12,7 млрд підтримки, прив’язаної до ухвалення конкретних законів. Уряд також подав чотири законопроєкти, необхідні для виконання зобов’язань перед ЄС та МВФ і отримання €1,45 млрд макрофінансової допомоги. Йдеться про кошти для бюджету, оборони, соціальних виплат і скажімо так, загально - фінансової стійкості держави.

Країна входить у зиму під час повномасштабної війни, з великим бюджетним дефіцитом і нагальною потребою в міжнародній підтримці. Ми бачимо що зараз відбувається за нашими вікнами в Києві. Ну, це у кого ці вікна ще є.
За таких обставин ці дратуючі довгі паузи між пленарними засіданнями виглядають як поганий прикол і катастрофічна розбіжність між масштабом викликів і темпом роботи парламенту.

Військовий час вимагає від Верховної Ради постійної готовності ухвалювати необхідні рішення. Комітети важливі. Робота з виборцями важлива. Але країні також потрібні своєчасні голосування, щоб виконувати хоч якісь міжнародні зобов’язання, отримувати фінансування й мати ресурс пройти зиму.
А наші пляшуть. То перерва між пленарною, розміром в Рамадан, то канікули, то свята, то вихідні і так по колу.