8 місяців. Стільки прожив хлопчик із Кіровоградщини, якого вбив вітчим. Він не встиг зробити свій перший крок. Не встиг сказати перше слово. Останній місяць свого життя дитина провела у нестерпних муках. Чоловік системно знущався над немовлям: бив, кидав, гасив недопалки об шкіру, перекидав коляску разом із дитиною. А одного дня він, у стані алкогольного сп’яніння, кілька разів ударив малюка головою об стіну. Того ж дня хлопчик помер. Експертиза підтвердила: це було не разове насильство, а тривале катування. На тілі дитини експерти зафіксували численні опіки, гематоми, садна. Протягом років обвинувачений не визнавав провини і намагався перекласти відповідальність на матір. Суд першої інстанції призначив 15 років позбавлення волі. Я вважаю це покарання неспівмірним із скоєним. Прокуратура подала апеляцію. І ми довели: за такі злочини не може бути компромісів. Апеляційний суд скасував вирок як надто м’який і призначив довічне позбавлення волі. Справедливість це не про емоції. Це про принцип: кожен, хто піднімає руку на дитину, має знати відповідь держави буде максимально жорсткою. Довічний вирок це максимальна міра, передбачена законом. Але навіть він не здатен відновити справедливість у повному сенсі.