Цинізм. Відсутність каяття. Жодного жалю. Саме це я побачив в обвинуваченому під час сьогоднішнього судового засідання у справі про вбивство Максима Матерухіна. Засідання розпочалося з повторного допиту двох свідків. Це було необхідно через відсутність звукозапису в матеріалах судового провадження — щоб у майбутньому не виникло підстав для скасування вироку. Надзвичайно важкий етап. У голові знову і знову лунають слова, сказані обвинуваченим Максиму ще під час руху фунікулера: «Ти звідси не вийдеш». Свідки підтвердили: дії Косова були умисними. Це також підтвердили і висновки комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та трасологічної експертизи. Експерти встановили: тілесні ушкодження у Максима утворилися внаслідок цілеспрямованих дій обвинуваченого. Версія Косова про випадкове падіння — виключена. Ми перейшли до заключного етапу — стадії дебатів. Сторона обвинувачення виступила з промовою, проаналізувала всі докази і наголосила: це було умисне вбивство з хуліганських мотивів. Ми просимо суд визнати Косова винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначити йому покарання — довічне позбавлення волі. Я вважаю, що це єдине можливе покарання, максимально наближене до справедливості. Але повноцінної справедливості тут немає і не може бути. Максим втратив найцінніше — життя. Його батьки втратили сина. Дядько — улюбленого племінника. Друзі — найкращого друга. А Україна втратила майбутнє, яке міг створити цей хлопець. Максим міг стати відомим футболістом, зробити відкриття, принести користь своїй країні. Але ми цього ніколи не дізнаємось, бо обвинувачений забрав у нього шанс на життя. Наступне засідання відбудеться 17 вересня. Дебати триватимуть, після чого суд має піти до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Наш обов’язок перед Максимом, його родиною та суспільством — домогтися найбільш справедливого вироку. І справедливість тут може бути лише одна — довічне позбавлення волі для вбивці дитини.