судовий контроль за виконанням рішень щодо боржника-банкрута здійснюється в межах справи про банкрутство. Після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника всі майнові спори та вимоги, вирішення яких може вплинути на розмір або склад ліквідаційної маси, підлягають розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство, у тому числі скарги, подані в порядку судового контролю за виконанням судових рішень щодо такого боржника;
учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов’язаних із захистом їхніх соціальних прав, незалежно від процесуального статусу у справі. Пільга зі сплати судового збору, передбачена для учасників бойових дій, поширюється на таких осіб незалежно від того, чи є вони позивачами, чи відповідачами у справі. Покладення обов’язку зі сплати судового збору на учасника бойових дій лише з підстави його процесуального статусу відповідача є неправильним застосуванням п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;
прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді лише субсидіарно, якщо уповноважений суб’єкт владних повноважень не здійснює або неналежно здійснює їх захист чи якщо такий орган відсутній. Незвернення прокурора до такого органу до подання позову та необґрунтування підстав представництва за ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для залишення позову без розгляду.
Спори щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС:
арешт майна боржника є похідним заходом примусового виконання судового рішення, який не може існувати автономно і безстроково за відсутності відкритого виконавчого провадження або реальної можливості виконання рішення. Збереження арешту протягом тривалого часу (понад 10 років) після закінчення провадження та знищення його матеріалів, за умови спливу строків пред’явлення виконавчого документа до виконання, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.