Жити в середньому віці — це коли по міркам ВОЗ ти вже не молодий огірочок і не суха гілка, а той самий стиглий плід, який нарешті набрав смаку. Статистика рахує цифри, але не знає, як відчувається життя. Я здебільшого відчуваю себе молодою. Можливо тому, що моє оточення — завжди молодше, і воно з одного боку тримає мене у тонусі, а з іншого — дарує повагу та підтримку. Мислення формує відчуття. І від нас залежить, якими вони будуть. У моєму словнику немає слів «важко» чи «тяжко». Я можу дозволити собі сказати «це не легко». Та загалом я вірю, що все можливо — було б бажання. І щороку, озираючись назад, я дивуюсь: як ми це зробили? як впорались? як змогли? Кажу «ми», бо не уявляю себе без тих кількох людей, які мені близькі. Їх небагато, але саме вони — моя опора й рушійна сила. За це я їм безмежно вдячна завжди. У майбутнє я зазираю обережно, бо не люблю. Та мрії й бажання все одно кличуть уперед. І тоді знову думаю: як ми це зробимо, як впораємось? Як зможемо? Та переважно головне тут — ми. Я живу в моменті, спираючись на все, що вже пройшла, та трохи фантазую про майбутнє. Дякую всім моїм учням за той невеличкий шлях який ми пройшли чи ще проходимо разом. І ще раз дякую моїм близьким. Жити в середньому віці — це як пити вино: здається, вже знаєш його смак, але кожен ковток відкриває нову ноту.Далі буде… і з днем народження мене.