Чтіво для вас Приятель скаржиться: слухай, мені сорок років. Зранку — мігрень, увечері — болить спина. На очах — окуляри, на зубах — коронки, у взутті — ортопедичні устілки. Від сухої їжі — закреп, від жирного — гастрит, від вина — печія. Без таблетки з дому не вийдеш, без крему на пляжі не позасмагаєш, без сну взагалі не жилець. Але ж я, наче, здорова людина!Ну так, — кажу, — ти і є здорова людина. Ось так і виглядає здоров’я. Бо хвороба — виглядає зовсім інакше.Або от: працюєш без упину, гроші витрачаєш виключно на дітей. Їж вдома, а не в ресторанах, носиш бавовну, відпочиваєш на дивані. За доходами — впевнено входиш до середнього класу, а подекуди навіть і виходиш із нього. То чому ж у результаті з накопичень — раз на рік, вивернувши всі кишені, відвезти сім’ю до найближчого моря: туди — літаком, назад — пішки? Ти ж, здається, багатий?Так і є, саме так виглядає багатство. Бідність — виглядає не так.У мене ж чудові, легкі діти! То чому вони неслухняні, галасливі, не генії математики, і в кімнаті у них постійно безлад?Усе просто: саме так поводяться чудові, легкі діти. Важкі діти поводяться зовсім інакше.Але ж у мене гарне виховання, гарний настрій! Хороше життя, світла голова. То чому ж… Усе вірно. Хороше тіло, хороше літо. Те, що в нас є — це воно і є. Коли воно вже не буде хорошим? Коли його не буде.А ще: я ж, наче, швидкий! То чому ж усе в мене займає стільки часу? Усі процеси, всі зміни? Та й саме розуміння?Усе просто: «стільки часу» — це і є «швидко». Повільно — це набагато довше.А як же життя? Життя — воно ж, виходить, коротке?Ні. Воно довге. Дуже довге: сімдесят, вісімдесят років. І за цей час ти встигнеш те, що встигнеш. Саме так і виглядає довге життя. Коротке життя — це зовсім інше.Їду після роботи повз парк, де алеєю щовечора човгають двоє стареньких. Я знаю їх вже років двадцять — вони були красивими, як бувають красивими благородні немолоді люди. Вони були веселими, живими, їздили за кордон, збирали картини, сміялися з моїх анекдотів. Тепер ніби зменшилися вдвічі. Старенька зігнулася, старий спирається на милиці. Мене не впізнали. Волочать ноги, три кроки за п’ять хвилин.Ось так виглядає щастя. Нещастя виглядає не так.⸻Вікторія Райхер