Як із постраждалих від сексуального насильства глузує судова система і суспільствоМи чули про безліч ситуацій, коли кривдникам сходять із рук їхні злочини, якщо вони заносять хабар «потрібним людям». На жаль, сьогодні ми вимушені розповісти про ще одну з таких ситуацій.Улітку минулого року неповнолітня дівчина з Кривого Рогу постраждала від сексуального насильства з боку чоловіка, що вдавав із себе військового. Пропонуючи їй допомогу, він заманив її до себе додому, де заподіяв суттєву шкоду. Згодом було відкрите кримінальне провадження по цій справі, яке досі триває.Ми плекаємо надію, що постраждала доб'ється справедливого вироку кривднику. Проте долучені до процесу люди розповідають, що він іде в нікуди, у зв'язку з чим наразі складається враження, що сам процес закінчитися нічим. Ось так просто суд планує відпустити на волю небезпечну та аморальну наволоч, щоб вона… і надалі шукала собі чергову жертву і переконалася, що наступного разу ніхто не мав достатньо сміливості написати заяву до правоохоронних органів.У медіа просторі, однак, деякі ЗМІ спробували висвітлити цю ситуацію як неоднозначну і суперечливу. Прагнення представити ситуацію як «неоднозначну» не можна вважати нічим іншим, окрім як проявом мерзенної культури вигороджування кривдників з почуття хворої «солідарності» з ґвалтівниками серед деяких недобросовісних авторів новин.Ми точно знаємо, що в гуманному та адекватному суспільстві нема місця ні затяжному судовому процесу, що дає насильнику більше часу для пошуку шляхів підкупу суддів і погроз жертві розправою, ні спробам медіа списати цю сумну подію як «неоднозначну». Насильство треба категорично засуджувати і швидко придушувати, оскільки інакше ми не зможемо звільнити наших подруг, сестер і доньок від ярма сексуалізованого насильства.Зміни потрібні не лише на рівні законодавства, а й у суспільстві. За статистикою, більшість постраждалих від сексуалізованого насильства так і не звертаються за допомогою. Осуд, недовіра та звинувачення з боку оточення лише поглиблюють їхню травму й змушують мовчати. Нам необхідно навчитися слухати без упереджень, вірити постраждалим і створювати безпечне середовище, в якому вони можуть говорити про свій досвід та отримувати підтримку. Будьте притомними — не залишайте напризволяще тих, кому потрібна допомога.