Сьогодні ми вшановуємо два трагічні пам’ятні дні, пов’язані зі злочинами комуністичного тоталітарного режиму: День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День пам’яті жертв політичних репресій.Депортація кримських татар розпочалася на світанку 18 травня 1944 року. Особовий склад, залучений до цієї операції, діяв із жорстокістю та насильством. Найчастіше кримським татарам не пояснювали, що відбувається, куди саме їх везуть, а на збори давали не більше 15 хвилин. У таких умовах люди покидали свої домівки, не підготовлені до довгої та виснажливої дороги, не кажучи вже про подальше життя на чужині.Протягом двох днів — 18–19 травня 1944 року — близько 200 тисяч дорослих і дітей були насильно завантажені у товарні вагони та депортовані. У середньому шлях тривав 2–3 тижні. У дорозі, в жахливих умовах — у тісноті, без їжі, води та медичної допомоги — від голоду й хвороб загинуло від 7 до майже 8 тисяч людей.У Радянському Союзі трагічну історію депортації кримськотатарського народу замовчували, а мову, культуру й традиції корінного народу України — забороняли. Таким чином кримських татар позбавили не лише батьківщини, а й імені, мови, історії, ідентичності.Після незаконної анексії Криму в 2014 році російська влада продовжила дискредитацію й утиски кримських татар, які залишилися на півострові. Верховна Рада України своєю постановою від 12 листопада 2015 року визнала депортацію кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу та встановила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.Щороку, в третю неділю травня, в Україні також вшановується День пам’яті жертв політичних репресій. Ми схиляємо голови перед пам’яттю людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч ув’язнених, засланих у табори, на каторгу чи примусове психіатричне лікування. Точну кількість жертв, знищених радянським тоталітарним режимом, досі неможливо встановити.