ЩОДО АКАФІСТНОЇ ТРАДИЦІЇ

Розквіт акафістної творчості припав на 40-ві рр. ХІХ ст.-10-ті рр. ХХ ст.
Імпульсом до створення акафістів стала діяльність одеського святителя Іннокентія (Борисова), Архієпископа Херсонського.
Ієрарх реконструював акафісти,які часто вживалися уніатами: Страстям Христовим,Покрову Пресвятої Богородиці (в Одесі збереглася традиція звершувати його щоп’ятниці),Живоносному Гробу Господньому і Воскресінню Христовому,Святій Троїці(вийшли з друку в 40-ві рр.), Архангелу Михаїлу(1855).
Будучи єпископом Харківським (1843-1848), він встановив звершувати їх в місцевих храмах, так як «дія цих акафістів на народ була надзвичайно сильна і благородна» (Іннокентій (Борисов), архієп. Листи до Макарія, митр. Московського // ЦВ. 1883. № 17/18. 23-30 квітень. С. 7). Перу преосвященного Іннокентія належить Акафіст до Причастя Святих Таїн (1849),виданий посмертно (до цього у вжитку були 2 однойменних акафіста «що читається самим тільки ієреєм» (1798) і рукописний авторства митрополита Київського Філарета (Амфітеатрова).
1842 р. був виданий акафіст святителю Митрофану Воронезькому, складений князем П. А. Шириньским-Шихматовим.
Руські акафісти зазвичай мають
енкоміастичний (хвалебний), а не догматичний(богословський) характер і присвячені особливо шанованим на Русі подвижникам. Вірогідно, вони призначалися для читання біля мощей чи ікони святого,в храмах пов’язаних з його іменем.
Так, акафісти починали входити до складу приватного богослужіння.

#акафіст #текст #акафист