✍🏻 Піснеспіви святителю — Високопресвященнішому Митрополиту Київському і Галицькому КОСТЯНТИНУ (у миру — Костянтин Григорович Дьяков, ✞ 1937). Священномученик Костянтин зарахований до лику місцешанованих святих рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 жовтня 1993 року; через 23 роки, 19 квітня 2016 року, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви йому встановлений загальноцерковний день пам’яті. Окремий день пам’яті святителя — 28 жовтня/10 листопада в день смерті під час допиту* в Лук’янівській в’язниці; а також:— 19 травня/1 червня в Соборі новомучеників та сповідників Слобідського краю (також ця дата, згідно із матеріалами слідчої справи, вказана як день народження святителя); — 18/28 липня в Соборі Київських святих; — 14/27 травня в Соборі Старобільських святих; — 31 серпня/13 вересня в Соборі новомучеників та сповідників Катеринославських святих._________________________Святитель Костянтин дав такі свідчення слідчому НКВС-УСРР лейтенанту Гольдфарбу, який викликав до себе Митрополита 10 листопада 1937 року о 22⁰⁰ на черговий допит: * У зв’язку з переведенням столиці із Харкова до Києва я прибув до свого нового служіння 29 березня 1935 року. На Київщині було 170 парафій, з них 70 функціонувало та 100 взято під заготзерно. Серйозна хвороба припинила мою діяльність майже на 3 місяці. Зараз кількість парафій на Київщині скоротилася до мінімуму: всього 16 із 4 міськими. Я прошу радянську владу дати можливість мені — 73-річному старому [чоловіку], одержимому дуже багатьма і важкими фізичними недугами, мирно і тихо закінчити своє життя. Допит почався, хоча владика Костянтин о 00⁰⁰ поскаржився на погане самопочуття. Через 15-20 хвилин Митрополит помер. 🪦 Похований в Києві у загальній могилі на Лук’янівському цвинтарі (ділянка №45-ІІ), де відбувалися масові таємні поховання розстріляних у Києво-Лук’янівській в’язниці НКВС.