Статистика telegram каналу - @prayer_is_power

Четверта книга Царств
Глава IV (продовження)
²⁴ І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
²⁵ І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
²⁶ Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
²⁷ Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
²⁸ І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
²⁹ І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візь­ми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
³⁰ І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
³¹ Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні від­повіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
³² І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
³³ І ввійшов, і зам­к­нув двері за собою, і помолився Гос­поду.
³⁴ І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому,­ і зігрілося тіло хлопчика.
³⁵ І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простяг­ся на ньому. І пчихнула дитина ра­зів сім, і відкрила дитина очі свої.
³⁶ І покликав він Гиєзія і сказав: по­клич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
³⁷ І пі­дійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
³⁸ Єлисей же повернув­ся в Галгал.
І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
³⁹ І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
⁴⁰ І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
⁴¹ І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
⁴² Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
⁴³ І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
⁴⁴ Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

Четверта книга Царств
Глава IV
¹ Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш,­ що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
² І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи­ мені, що є у тебе в домі? Вона сказа­ла: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
³ І сказав він: піди, попроси собі посудин на сторо­ні, у всіх сусідів твоїх, посу­дин порож­ніх; набери чимало,
⁴ і пі­ди, зам­кни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
⁵ І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми.­ Вони подавали їй, а вона наливала.
⁶ Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
⁷ І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: пі­ди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
⁸ Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
⁹ І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
¹⁰ зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
¹¹ В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
¹² і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
¹³ І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потріб­но поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
¹⁴ І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
¹⁵ І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
¹⁶ І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
¹⁷ І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
¹⁸ І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
¹⁹ І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І ска­зав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
²⁰ І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
²¹ І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зам­к­нула його, і вийшла,
²² і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
²³ Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.

Четверта книга Царств
Глава ІІІ
¹ Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
² і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;
³ однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
⁴ Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.
⁵ Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Із­раїльського.
⁶ І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;
⁷ і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
⁸ І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.
⁹ І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.
¹⁰ І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.
¹¹ І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.
¹² І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.
¹³ І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.
¹⁴ І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;
¹⁵ тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,
¹⁶ і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,
¹⁷ бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;
¹⁸ але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,
¹⁹ і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.
²⁰ Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
²¹ Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.
²² Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.
²³ І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!
²⁴ І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
²⁵ І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.
²⁶ І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.
²⁷ І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.

Четверта книга Царств
Глава ІІ
¹  У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.
² І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу­ тебе. І пішли вони у Вефиль.
³ І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господа­ря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
⁴ І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.
⁵ І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
⁶ І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.
⁷ П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.
⁸ І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.
⁹ Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.
¹⁰ І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.
¹¹ Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.
¹² Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, ко­лісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.­
¹³ І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;
¹⁴ і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.
¹⁵ І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,
¹⁶ і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.
¹⁷ Але вони приступали до нього дов­го, так що надокучили йому, і він ска­зав: пошліть. І послали п’ятдесят чо­ловік, і шукали три дні, і не знайшли його,
¹⁸ і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?
¹⁹ І сказали жителі того міс­та Єлисеєві: ось, розташування цього­ міста добре, як бачить господар­ наш; але вода погана і земля неплідна.
²⁰ І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.
²¹ І вийшов він до джерела води, і ки­нув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смер­ти, ні неплідности.
²² І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.
²³ І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!
²⁴ Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дити­ни.
²⁵ Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

Четверта книга Царств*
Глава I
¹ І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава.
² Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]
³ Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула,­ божество аккаронське?
⁴ За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].
⁵ І поверну­лися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися?
⁶ І сказали йому: назустріч нам вийшов чо­ловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти поси­лаєш запитувати Веельзевула, божество ак­каронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
⁷ І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці?
⁸ Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.
⁹ І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.
¹⁰ І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.
¹¹ І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше.
¹² І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його.
¹³ І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знех­тувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми;
¹⁴ ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!
¹⁵ І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя.
¹⁶ І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
¹⁷ І помер­ він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іора­ма, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.
¹⁸ Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
* У євреїв: «Друга Царів».

Третя книга Царств
Глава XXII (продовження)
²⁹ І пішов цар Ізраїльський та Іоса­фат, цар Юдейський, до Рамофа га­ла­­адського.
³⁰ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву.
³¹ Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було трид­цять два, сказавши: не боріться ні з ма­лим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.
³² Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Із­раїль­ський», і повернули на нього, щоб битися з ним . І закричав Іосафат.
³³ Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього.
³⁴ А один чоловік випадково натяг­нув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.
³⁵ Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю.
³⁶ І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!
³⁷ І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії.
³⁸ І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.
³⁹ Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів із­раїльських.
⁴⁰ І спочив Ахав з бать­ка­ми своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.
⁴¹ Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.
⁴² Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля.
⁴³ Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив­ з нього, роблячи угодне перед очима­ Господніми. Тільки висоти не бу­ли знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
⁴⁴ Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.
⁴⁵ Інші діла Іосафата і подвиги йо­го, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських.
⁴⁶ І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.
⁴⁷ В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський.
⁴⁸ [Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері.
⁴⁹ Тоді сказав­ Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився.
⁵⁰ І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.
⁵¹ Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки,
⁵² і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом бать­ка свого і шляхом матері своєї і шля­хом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:
⁵³ він служив Ва­алу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.

Третя книга Царств
Глава XXII
¹  Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
² На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
³ І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.
⁴ І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іоса­фат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
⁵ І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.
⁶ І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.
⁷ І сказав Іосафат: чи не­має­ тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?
⁸ І сказав цар Ізраїльський Іо­са­фату: є ще один чоловік, через яко­го можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не про­рокує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іо­­са­фат: не говори, царю, так.
⁹ І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Ми­хеєм, сином Іємвлая.
¹⁰ Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на пло­щі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
¹¹ І зробив собі Седекія, син Хенаани, заліз­ні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
¹² І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
¹³ Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголос­но передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.
¹⁴ І сказав Михей: живий Гос­подь! я проречу те, що скаже мені Господь.
¹⁵ І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
¹⁶ І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.
¹⁷ І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.
¹⁸ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
¹⁹ І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;
²⁰ і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;
²¹ і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?
²² Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вус­тах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.
²³ І ось, тепер попус­тив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Гос­подь прорік про тебе недобре.
²⁴ І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Гос­подній, щоб говорити в тобі?
²⁵ І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кім­нати в іншу, щоб сховатися,
²⁶ і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градона­чаль­ника і до Іоаса, сина царя,
²⁷ і ска­жіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.
²⁸ І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!

Третя книга Царств
Глава XXI (продовження)
¹⁷ І було слово Господнє до Іллі фесвитянину:
¹⁸ встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння;
¹⁹ і скажи йому: «так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?» і скажи йому: «так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров».
²⁰ І сказав Ахав Іллі: зна­йшов ти мене, во́роже мій! Він сказав: зна­йшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його].
²¹ [Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни,­ й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі.
²² І зроблю з домом твоїм так, як зро­бив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогні­вив Мене і ввів Ізраїля в гріх.
²³ Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’ї­дять Ієзавель за стіною Ізре­еля.
²⁴ Хто помре у Ахава в місті, то­го з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні;
²⁵ не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель;
²⁶ він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
²⁷ Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний.
²⁸ І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь:
²⁹ бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.

Третя книга Царств
Глава XXI
¹  І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського.
² І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує.
³ Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх!
⁴ І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв.
⁵ І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси?
⁶ Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: «віддай мені виноград­ник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього», тоді він сказав: «не віддам тобі виноградника мого, [спад­щини батьків моїх]».
⁷ І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за цар­ство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина.
⁸ І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм.
⁹ У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі;
¹⁰ і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: «ти хулив Бога і царя»; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер.
¹¹ І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них.
¹² Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу;
¹³ і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер.
¹⁴ І послали до Ієзавелі сказати: На­вуфей побитий камінням і помер.
¹⁵ Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння­ виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер.
¹⁶ Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізре­елитянина і взяти його у володіння.

Третя книга Царств
Глава XX (продовження)
²² І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміц­нися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
²³ Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
²⁴ Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
²⁵ і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
²⁶ Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
²⁷ Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
²⁸ І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
²⁹ І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
³⁰ Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
³¹ І ска­зали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; мо­же, він пощадить життя твоє.
³² І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
³³ Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив­ його із собою на колісницю.
³⁴ І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
³⁵ Тоді один чоловік із синів про­рочих сказав іншому, за словом Гос­пода: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
³⁶ І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від ме­не. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
³⁷ І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
³⁸ І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
³⁹ Ко­ли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант сріб­ла».
⁴⁰ Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
⁴¹ Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
⁴² І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, на­род твій замість його народу.
⁴³ І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.