Не можу не поділитися фрагментом із прочитаної книги Галушко К. Консерватор на тлі доби: В'ячеслав Липинський і суспільна думка європейських «правих». Монархія, на противагу поглядам Липинського, не сприймалася Гітлером як реальна інтегруюча сила, а він вимагав від державного ладу саме цього. Цінність же монархії як традиційного інституту фюрер відкидав, оскільки його історичні симпатії минали феодально-монархічні часи й сягали доби тевтонських племен, у яких були "не королі, а вожді".Отже, відновлювати монархію, як очікували від нього Гінденбург та військові, Гітлер не збирався. Після 1933 р. у приватних розмовах він говорив: "Соціал-демократичним міністрам на зразок Зеверінга я наказав й надалі сплачувати пенсію. Можна думати про них що завгодно, але одну заслугу в них не забереш: вони усунули монархію. Це стало серйозним кроком вперед. Лише завдяки їм був розчищений шлях для нас". У 1938 р., повернувшись із візиту до Італії, фюрер повторив: "До чого ж я радію, що в нас немає монархії і що я ніколи не прислухався до голосу тих, хто хотів мені її нав'язати. Ці палацеві викрутаси, цей етикет! Просто жах! А дуче завжди на задньому плані! На всіх офіційних обідах та на всіх трибунах королівська сім'я займає кращі місця. А дуче стояв у віддаленні, хоча саме він представляв державу".@pravytsa