Ось чудовий приклад того, як працюють програми всередині нас. Дякую за запитання.

У цій ситуації можна побачити відразу дві родинні програми — мами й тата.
Внутрішня «програма тата» — схильність до алкоголю — існує у вас як частина роду. І поки ви жили з цією програмою в згоді, то й конфлікту з чоловіками, які вживають алкоголь, не виникало: ви ніби були з ними в одній парадигмі — «алкоголь це нормально».

Але коли ви відмовилися від цієї моделі, активувалася інша програма — «програма мами» або жінок вашого роду: осуд пияцтва.
Тут важливий момент: саме негативне ставлення до людини, яка п’є, позбавляє вас можливості дати їй підтримку. Засудження лише підсилює внутрішній біль і провокує ще більше бажання випити, адже алкоголь тоді стає способом утекти від неприємного стану осуду.

Щоб розширити розуміння, поясню: залежність від алкоголю — це викривлений прояв тієї ж самої енергії, що відповідає за творчість, духовний зв’язок і натхнення.
У нас усередині є єдиний канал творчості: він може реалізовуватись у мистецтві, у контакті з Богом, у духовному розвитку. А може — у залежностях (алкоголь, наркотики). Тому часто бажання випити виникає тоді, коли людині важко знайти інший вихід із ситуації, коли є відчуття нереалізованості або коли рівень стресу перевищує можливості психіки. (А в Україні сьогодні рівень стресу справді надзвичайно високий.)

Вихід із ситуації полягає в тому, щоб перестати жити програмою матері, перестати засуджувати чоловіків, які п’ють, і натомість показати своєму чоловікові інший шлях для його енергії. Її можна спрямувати у творчість, духовність чи розвиток.

Теоретично — це виглядає так. А на практиці відділення від родових програм потребує глибшої терапевтичної роботи та достатнього рівня внутрішньої енергії.