насправді це дуже показова ситуація для мене, тому що я розумію: у мене є свідомо-несвідомий блок на показ своїх емоцій та почуттів до реальних людей. я можу бути супер романтичною на каналі, супер чутливою у своїй душі, але я покажу живим людям, ну... дай бог хоча б трошки покажу чогось, що відчуваю насправді

це величезна проблема. я чомусь відчуваю великий сором за себе, наче мої почуття можуть бути непотрібні, наче я якась не така, що щось відчуваю. напевно, я настільки сильно боюся потенційного відштовхнення, що навіть не хочу пробувати показувати реальну приязнь до людей. тому більшості здається, що я або не зацікавлена у спілкуванні, або просто їх не люблю

наприклад, мені дуже важко вести письмові переписки з кимось. мої подруги постійно переписуються, а я можу написати, ну... раз на тиждень, навіть якщо хочу писати постійно. і мені дуже сумно, тому що я чомусь думаю, що моя увага небажана, хоча подруги так само можуть думати про мене, враховуючи, що я сама майже не проявляю ініціціативу

🙁

я розумію, що проблема вирішується просто: треба це показати. але водночас це так важко, блін! це так... страшно

але людські стосунки — це не гра у "штовхай та тягни". це про взаємність. неможливо, щоб люди були відкритими до тебе, якщо ти закрита від них

тепер мені дуже сумно. я вірю, що зможу показувати хоча б маленьку частину, що насправді відчуваю, у світ, і тим більше людям, яких щиро люблю