здається, декілька днів тому вийшли перші серії нового мультику «аватар: сім гаваней». я їх ще не дивилася, проте не можу змовчати й нічого не сказати про попередні втілення нового аватару

аанг, аватар мого дитинства. містер легкі ноги. я приходила додому після школи й дивилася кожну серію на нікелодіоні, а потім вкрала в троюрідного брата диск із всіма сезонами, щоб передивлятися на дачі. я дуже люблю «легенду про аанга», тому що вона відчувається, ніби повернення додому (ніби повернення в мої 10 років). я люблю аанга за безкінечну мудрість та дитячість, виваженість і емоційність. за любов. за віру в людство навіть у часи, коли навкруги була лише темрява

корра, аватар моїх підліткових років. дівчино, серйозно, як я тебе не розуміла раніше і наскільки розумію зараз. корра — це про те, що правильне рішення не завжди може бути оцінене людьми навкруги й попри це має бути виконане саме так, а не інакше. це про перше кохання (і друге. і третє. і усвідомлення самої себе в цьому коханні). це про прийняття поразок і вміння знаходити сили підніматися знову

і це завжди про людей, які люблять тебе і завжди залишаються поруч попри те, як вас розводить доля

я не знаю, які пригоди чекають на нового аватара

проте я точно знаю, що дуже сумую за історіями цих двох. і я дуже їх люблю