Під час терапевтичного курсу про трансгенераційну травму згадували два мульти: "Енканто: світ магії" та "Ваяну".

В яких є різні архетипи материнської постаті.

В "Енканто" - Альма, мати й бабуся, яка пережила насильницьке вигнання та загибель чоловіка. Вона зберегла дітей, створила для родини новий дім і присвятила життя його захисту. Але давній страх може дуже дезорганізовувати життя членів родини, які самої катастрофи не переживали.

У мультику багато метафор. Наприклад, тріщини в будинку - як тріщини у стосунках. Фасад ще тримається, усі виконують свої ролі, але всередині дедалі важче дихати. Зміни починаються, коли стає можливим побачити біль.

У "Ваяні" є богиня Те Фіті, що дарує життя. Після викрадення її серця вона перетворюється на Те Ка — вогняну, руйнівну істоту. У цьому образі можна побачити іншу материнську метафору: постать, від якої очікують тепла й живлення, стає джерелом страху. Здатність давати життя наче опиняється замкненою всередині вогню.

У юнгіанській традиції, зокрема у працях Еріха Нойманна, архетип Великої Матері поєднує протилежні аспекти. Вона дає життя, живить і захищає, але також може постати як Жахлива Матір, яка загрожує, утримує або руйнує.

В Альмі можна побачити, як захист стає контролем, що обмежує свободу близьких. У Те Фіті - як життєдайна постать після втрати перетворюється на руйнівну.