Є Роберт Міллер.Він автор методу ImTT (Image Transformation Therapy).Який розвинувся поруч з EMDR, але не є частиною EMDR, просто Міллер працював з EMDR.У ImTT є техніка PTRP (Pain/Terror Release Protocol). Українською його можна перекласти як протокол звільнення від болю та жаху.Правда ж, ви не заплуталися? Я старалася.Протокол техніки PTRP описаний тут.Суть: клієнт не занурюється глибоко в травматичний спогад, а лише коротко його позначає, знаходить тілесно-образний маркер болю/жаху. Частіше - у вигляді кольору. І далі через дихання та візуалізацію "виводить" його дрібними частинками з тіла.Логіка: не завжди потрібно знову і знову заходити у спогад. Іноді достатньо торкнутися його краю, знайти афективний слід у тілі й працювати не з історією, а з її тілесно-образним залишком.Важливий момент: у протоколі не передбачається героїчне занурення в жах. Навпаки. Клієнт не має затоплюватися афектом та знову прожити травму на повну гучність. Завдання - утримати достатню дистанцію, щоб психіка могла працювати, а не виживати. Тобто не "розкажіть про травму" і не "що ви відчуваєте". А "якого це кольору".Сценарій:1. Обрати один спогад або один афективний вузол.Не все життя, не всю травму, не весь комплекс. Один епізод або один заряджений фрагмент.2. Коротко його позначити.Без деталізації, без занурення, без повторного проживання.3. Запитати: “Якого кольору цей біль / страх / жах?”.Якщо кольору немає - можна працювати зі звуком, фактурою, температурою, образом.4. Знайти, де це в тілі.Груди, горло, живіт, голова, спина, руки тощо.5. Перенести фокус тільки на колір.Не на спогад. Не на історію. Не на людей у спогаді. Лише на колір/частинки.6. Уявити, що колір складається з дуже дрібних частинок.Ніби пил, туман, пікселі, мікрочастинки.7. Через повільний видих “виводити” ці частинки з тіла.Спершу з того місця, де вони відчуваються найбільше.8. Провести виведення через різні зони тіла.Чоло, очі, руки й долоні, хребет, живіт, ноги, стопи, серце, різні частини голови.9. Просканувати тіло і переоцінити заряд.“Скільки залишилося за шкалою 0–10?”, “Що ви відчуваєте до цього спогаду зараз?”. Якщо з’являється інший афект - сором, вина, гнів, сум - він може потребувати окремого опрацювання.А тепер увага.Я б не поспішала називати цей протокол чарівною технікою або самодостатнім методом лікування травми. Не бачу підстав ставити його в один ряд із протоколами першої лінії для ПТСР. Бо нема рандомізованих контрольованих досліджень, публікацій у рецензованих журналах, включення до списку evidence-based практик (APA, ISTSS тощо).Але як клінічна ідея - метод цікавий.