Що буде, якщо травму не лікувати? Та різне. Частіше - нічого екстра. Бо психіка вміє адаптуватися. Це її головна навичка. Люди роками живуть з ПТСР і виглядають цілком функціонально: ходять на роботу, виховують дітей, підтримують стосунки. Просто несуть із собою тягар, який ніколи не відпускає до кінця. Наприклад, мають емоційні спалахи на рівному місці, або навпаки - повне оніміння і відчуженість. Хронічну тривогу, яку вже не помічають. Тілесні симптоми без медичної причини. Алкоголь, роботу до знемоги, стосунки, що виснажують - як спосіб не відчувати. До Першої Світової війни (точніше - до періоду індустріалізації Європи) травму як явище взагалі не розуміли. Психотравмованим людям ставили і лікували шопопало. З того часу багато хто засвоїв думку, що з ним щось не так. Це не правда. Але дуже добре вкорінилося. Можна жити далі з цим переконанням. Більшість так і робить. А можна себе спитати: а може зі мною все так, просто колись відбулося дещо, з чим я впорався так, як міг, але то було не зовсім ок? Різниця невелика. Але вона змінює все.