Якщо в батьків і старших родичів був досвід втрат, насильства, еміграції, війни, сорому або мовчання - він ніколи не завершується там, де стався.Навіть якщо про це не говорили, все вже давно минуло і взагалі у родині є правило "не згадувати погане".Але психіка так не працює. Непережите не зникає, воно просто переїжджає в інші форми:- у інтонації;- у заборони;- у звички;- у тілесні реакції;- у стиль стосунків.Або у мовчазно підняту бров батька, коли він чув про "зайві" витрати і тремтяче підборіддя мами, коли вона не знає як правильно їх пояснити.Як пов’язані трансгенераційна передача і трансгенераційна травма?Передача - то механізм.Травма - то матеріал.Трансгенераційна передача - це процес, через який психічні елементи переходять між поколіннями: образи, сімейні сценарії, правила виживання, заборонені теми, витіснені почуття, невимовлені історії.А трансгенераційна травма - це те, що часто їде цим “транспортом”: болісний досвід, який не був перероблений, оплаканий, названий.Коли травму не вдалося психологічно прожити, вона лишається сирим матеріалом. Тою частиною психіки, яку важко присвоїти як свою, бо вона занадто страшна, соромна або руйнівна. І тоді вона зберігається в сімейному несвідомому як щось чужорідне, що впливає, але не має слів.Досліджуємо це на курсі "Психотерапія трансгенераційної травми".Групи вже майже укомплектовані.Але бажаючі ще можуть встигнути.___Другий потік стартує 6 лютого 2026.Зареєструватися.