Статистика telegram channel - @poltavskaoda

Всеукраїнська хвилина мовчанняАнатолій ВинникПолтавська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих захисників родом з ПолтавщиниСтарший лейтенант Анатолій Винник на псевдо «Їжачок» поліг 22 червня 2024 року біля села Нечволодівка Куп’янського району Харківщини внаслідок кульового поранення. Воїнові було 36 років.Анатолій народився 5 серпня 1987 року в селі Безсали на Полтавщині, жив у місті Лохвиця. Закінчив юридичний факультет Полтавського інституту економіки і права за спеціальністю «Правознавство». Під час навчання пройшов військову підготовку офіцера запасу та отримав звання молодшого лейтенанта. У 2011 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Працював провідним спеціалістом-консультантом у виконавчому комітеті Лохвицької міської ради, з 2018 року був начальником юридичного відділу. 24 лютого 2022 року добровільно став до лав ЗСУ. Спочатку служив в роті охорони та територіальної оборони Лохвицької громади. Потім добровільно пішов воювати – захищав Чернігівщину та Бахмутський напрямок. Псевдо «Їжачок» отримав за вміння непомітно проникати на позиції.Він був заступником командира штурмової бригади, після ротації працював юристом на полігоні. З листопада 2023 року став заступником командира батареї звукометричної розвідки з морально-психологічного забезпечення 48-ї окремої артилерійської бригади. Звідти Анатолія відправили у відрядження на Харківщину до складу тактичної групи «Куп'янськ».«Толя добросовісно ставився до службових обов’язків, не потребував контролю з боку старших начальників. Він був добрим, спокійним, врівноваженим, чесним, працьовитим, шанував батьків, цінував дружину і любив сина», – сказала мати Ганна.Анатолія нагородили медаллю «Ветеран війни-учасник бойових дій», а також грамотою від командира військової частини за відмінне виконання службових обов’язків і професійну майстерність. Воїна поховали у рідному селі.У нього залишилися батьки, дружина, син і брати.Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

«Була доповідь міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка про роботу наших служб, які допомагають українцям після російських ударів. Жорстокі удари були сьогодні в Херсоні: дрони проти цивільного транспорту – були влучання по маршрутках. На жаль, є загиблі. Мої співчуття рідним та близьким. Є поранені. Усім надається необхідна допомога. На Миколаївщині було влучання по обʼєкту енергетики – теж російського дрона. До ранку вдалося відновити постачання електрики. Були також удари на Дніпровщині, Одещині, Сумщині, у Харкові, в інших наших містах і громадах. Усюди оперативно працюють наші рятувальники – ДСНС України, Національна поліція допомагає. Хочу відзначити також наші екіпажі, які забезпечують евакуації з території, де ведуться бойові дії. Також напередодні була доволі специфічна активність на ділянках кордону України та Білорусі – з боку Білорусі. Уважно все фіксуємо, контролюємо і, якщо буде потрібно, будемо реагувати. Україна готова захищати своїх людей, свій суверенітет, і кожен має це розуміти, кого намагаються втягнути в будь-яку агресивну активність проти України».Звернення Володимира Зеленського в 1529-й день війни.

Всеукраїнська хвилина мовчанняЮрій ГлущенкоПолтавська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих захисників родом з ПолтавщиниМолодший сержант Юрій Глущенко на псевдо Юріст поліг 25 вересня 2025 року поблизу села Торецьке Покровського району на Донеччині. Того дня він зголосився увійти до складу штурмової групи, щоб продовжити боротьбу та евакуювати тіло побратима. Захисникові назавжди 33 роки. Юрій народився в селі Пустовійтове на Полтавщині 17 березня 1992 року, жив у селі Пироги. У Вищому професійному гірничо-будівельному училищі опанував фах машиніста крана. Працював у сфері ремонтних робіт. Під час повномасштабної війни Юрій став командиром відділення у 8-му окремому стрілецькому батальйоні. З січня по квітень 2025 року організував облаштування та утримання ключової позиції біля села Загризове Ізюмського району Харківщини, що дало змогу повністю перекрити стежку, якою ворог потрапляв до села. У вересні служив в евакуаційній групі – допоміг евакуювати 12 поранених і шістьох полеглих побратимів. Юрія Глущенка нагородили відзнакою «Золотий хрест», «За оборону України» та подякою від Київського міського голови. Поховали воїна в селі Пироги.У нього залишилися дружина Анастасія, донька Ульяна і син Родіон, яким на момент загибелі батька було 7 і 2 роки. Світла пам’ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

Всеукраїнська хвилина мовчанняВіталій Заруцький Полтавська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих захисників родом з ПолтавщиниСтарший солдат Віталій Заруцький на псевдо Філін поліг 1 квітня 2022 року під час оборони Маріуполя. Воїнові назавжди 26 років.Віталій народився 4 грудня 1995 року в місті Карлівка Полтавської області. Закінчив місцеву школу №1. У Берестинському коледжі механізації сільського господарства У 2015-му, закінчивши другий курс, долучився до полку «Азов». Рідні дізналися про його рішення лише через 2 місяці. «За характером – добра, справедлива й щира людина. Комунікабельний, дружній, веселий, завжди був поруч у будь-якій ситуації. Любив проводити час із родиною та друзями, захоплювався мисливством. Він просто любив життя і вмів ним насолоджуватися», – розповіла дружина Анастасія.Віталій брав участь в АТО, воював на посаді старшого кулеметника. Неодноразово був на передовій, зазнав контузій. За службу його нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій» та медаллю «Захиснику Маріуполя».«Ми познайомилися в Урзуфі, де Віталій служив у «Азові». З ним було легко й цікаво, ми не помічали, як минав час. Він був уважним, турботливим, завжди підтримував і вмів кохати. Взаємна симпатія переросла в кохання і шлюб. Ми одружилися 23 вересня 2017 року», – пригадала Анастасія.У 2018-му Віталій звільнився зі служби. Цивільне життя давалося важко, тому в липні 2021 року він приєднався до 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Із сім'єю мешкав у Маріуполі. «3 лютого 2022 року чоловік приїхав у відпустку. Згодом у нього виявили коронавірус. Ще не повністю одужавши, Віталій повернувся на службу. Дістатися до своєї роти не зміг, тому брав участь у вуличних боях разом із розвідниками», – розповіла дружина.У березні позиції підрозділу знищив ворожий удар, однак Віталію та побратимам пощастило – за годину до цього вони виїхали на завдання. Згодом підрозділ передислокувався на металургійний завод імені Ілліча. Попри небезпеку, Віталій знаходив можливість навідувати родину, допомагав продуктами, ліками та водою. Востаннє вони побачилися 17 березня 2022 року. Про загибель Віталія рідні дізналися в листопаді 2022-го. Ідентифікацію провели за ДНК-експертизою. Оборонця поховали 9 грудня 2022 року на кладовищі в Карлівці. На школі, де він навчався, встановили меморіальну дошку, а світлину Віталія розмістили на Алеї слави в рідному місті.У захисника залишилися дружина, бабуся, брат, племінник і племінниця. Мати військового померла у вересні 2023 року, не витримавши болю втрати сина.Рідний брат Віталія назвав свого сина на його честь.Вічна пам'ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

Т.в.о. начальника Управління цифрової трансформації ПОВА Ірина Степаненко спільно з фахівцями центрів надання адміністративних послуг Великосорочинської, Глобинської та Решетилівської ТГ долучилися до всеукраїнського форуму «Дієвий ЦНАП: стійкість сервісу в цифровій державі».Захід об’єднав представників органів влади, експертів та практиків з усієї України. Учасники розглянули екосистему дієвих ЦНАПів, ключові досягнення та подальші цифрові перспективи, а також спільні ініціативи Міністерства цифрової трансформації та Програми EGAP. Важливим блоком стали практичні кейси з різних регіонів України, зокрема щодо розвитку безбар’єрного середовища, клієнтоорієнтованості та впровадження рішень, що підвищують якість обслуговування громадян.Форум завершився підбиттям підсумків та відзначенням Дієвих ЦНАПів. ЦНАПи Великосорочинської, Глобинської та Решетилівської громад Полтавської області отримали нагороди від Міністерства цифрової трансформації України та Програми EGAP.Подробиці – за посиланням.

Наш сигнал Сполученим Штатам і країнам Близького Сходу щодо Ормузької протоки полягав у тому, що ми відкриті до обговорення цього питання.Станом на сьогодні я не бачу жодної країни, яка могла б самостійно зняти блокаду, – лише спільні кроки можуть дати результат. Україна має досвід запуску зернового коридору в Чорному морі попри спроби Росії заблокувати постачання продовольства та інших товарів. Ситуація зараз схожа, але йдеться про енергетику.Наша пропозиція – на основі нашого досвіду – була такою: війна й переговори щодо відкриття Ормузької протоки можуть відбуватися паралельно. Варто спробувати знайти дипломатичне рішення, і це може бути вигідно обом сторонам війни.Альтернативним кроком може бути встановлення одностороннього контролю над протокою, як це зробила Україна із зерновим коридором. Для цього знадобляться перехоплювачі, військові конвої для супроводу суден, велика інтегрована мережа РЕБ та інші інструменти. Ми готові допомогти із цим.Але наразі ми ще не залучені. Поки що ніхто не звертався з таким запитом. Ми лише ділимося своїми знаннями. Якщо одного дня наші партнери захочуть ними скористатися, ми будемо готові.З інтерв’ю NewsNation.

Продовжуємо працювати з державами Близького Сходу та Затоки. Ситуація в цьому регіоні має глобальне значення, і це відображається на світових ринках, у вартості життя в усіх країнах без винятку, а також у технологічних викликах, які не можна залишати без належного реагування. Війна робить зброю небезпечнішою. Наша мета – більше спільної безпеки. Станом на сьогодні ми вже предметно співпрацюємо із Саудівською Аравією, Еміратами, Катаром. Триває робота з Йорданією. Ми в комунікації також із Бахрейном, Кувейтом та Іраком. Рустем Умєров сьогодні доповів ще про заплановану роботу з країнами поза Близьким Сходом, а саме – з Туреччиною та деякими іншими, які мають вагомий потенціал. Секретар РНБО України продовжує контактувати на політичному рівні з партнерами, які перебувають під ударами іранського режиму. І ми в Україні вдячні всім у світі, хто працює саме так – об’єднує зусилля для захисту людей та критичної інфраструктури. Наша військова експертиза вже дає результати. Наші перехоплювачі вже дають результати. Ми вже маємо кілька довгострокових домовленостей про співпрацю та взаємне посилення і готуємо нові рішення. Іранські «шахеди» й ракети фактично така ж загроза, якій ми протистоїмо у Європі, коли захищаємося від російських «шахедів» і ракет. Блокування нормального мореплавства в Ормузькій протоці – це фактично такий же виклик, із яким ми в Україні зіткнулися у 2022 році, коли Росія спробувала заблокувати наші порти та доступ до моря, – тільки в більш небезпечному масштабі. Жоден народ не має залишитися сам на сам із терористичними ударами. Дякую всім, хто не втрачає часу, координується та розробляє формати надійного гарантування спільної безпеки! Тільки сумлінна взаємодія дасть змогу захистити життя та відновити стабільність.

Детально обговорили підсумки зустрічей в Америці. Показово, що в час доповіді наших переговірників Росія запустила нову хвилю «шахедів» проти України. Команда доповіла про те, що реально звучало у Флориді: акценти, можливості й труднощі. Найбільш важливо пропрацювати гарантії безпеки так, щоб вони дозволили наблизитись до закінчення війни. Саме в безпеці ключ до миру. Геополітична ситуація ускладнилась через війну проти Ірану, і це, на жаль, додає впевненості Росії. Але фундаментальні обставини не змінились. Росія продовжує цю війну і дестабілізацію у Європі, підтримує іранський режим розвідувальними даними і таким чином затягує війну в тому регіоні, а також готується до нових конфліктів найближчими роками. Цю загрозу постійної війни в різних географіях треба зупиняти. І це можуть зробити тільки всі разом: Америка, Європа, інші глобальні субʼєкти. Потрібні зустрічі на рівні лідерів, щоб справді все вирішити. Доручив команді максимально активно працювати з партнерами далі, щоб дипломатія була змістовною і щоб вирішувалися, зокрема, гуманітарні питання, такі як обміни військовополоненими. Доручив також проінформувати європейських та канадійських партнерів щодо зустрічей у Флориді.

Я хочу подякувати нашим воїнам, які захищають українські позиції, знищують окупанта.Українські Сили оборони зірвали російську стратегічну наступальну операцію, яку ворог планував на цей березень. І хоча атаки постійні, штурми тривають, але інтенсивність штурмів, масштаб протистояння не той, який був запланований росіянами і був обіцяний їхнім командуванням політичному керівництву Росії. Це важливо, бо наша сила на фронті – це сила абсолютно всіх українських позицій, нашого спілкування зі світом, нашої дипломатії, здатності світу бути з нами, якими б не були виклики. Я вдячний кожному нашому підрозділу на Донецькому напрямку, усім, хто захищає Україну в Харківській області, в прикордонні Сумщини. Важливо – Запорізький напрямок. Росіяни там намагаються додавати собі сил, але їхні сили ми знищуємо. Я дякую нашим ДШВ, усім іншим складовим Сил оборони України: піхоті, всім безпілотним підрозділам, артилерії, розвідці, спецпризначенцям, силам Нацгвардії та Національної поліції, які теж задіяні. Я дякую. Говорив сьогодні з Головнокомандувачем Олександром Сирським. Є за що відзначити українських воїнів. Молодці, хлопці.

Путін ніколи не хотів зупиняти війну Росії проти України. Він боявся Президента Трампа і тиску з боку Сполучених Штатів. Саме тому він вів цю гру, удаючи, що хоче переговорів. Я й надалі вважаю, що Америка має посилити тиск на Путіна. Інакше він не вестиме переговори добросовісно. Він лише хоче висувати ультиматуми Україні, такі як вимога вивести наші війська з нашої території. Але це не втамує його апетиту.Ситуація навколо Ірану приносить йому більше грошей. Пом’якшення санкцій, запроваджених проти Росії, також йому допомагає. Наша розвідка доповідає, що через усі санкції, запроваджені Сполученими Штатами та Європейським Союзом, а також через наші далекобійні удари по російській енергетичній інфраструктурі Росія лише у 2026 році зіткнулася з дефіцитом понад 100 мільярдів доларів.Тепер ми бачимо, що вони заробили близько 10 мільярдів за два тижні війни на Близькому Сході. Це справді небезпечно. Це дає Путіну більше впевненості в тому, що він може продовжувати війну.З інтерв’ю CNN (1/3)