Пологівська громада

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності, вшановуючи світлу пам’ять нашого земляка – Максима Миколайовича Портного (09.03.1991-24.06.2023).Максим народився 9 березня 1991 року в селі Воскресенка Пологівського району. Тут пройшли його дитинство і юність, тут він виріс чесною, доброю, відповідальною людиною. Після закінчення школи здобув освіту геодезиста, працював у комунальному підприємстві «Благоустрій-Пологи», любив працювати на землі та захоплювався агрономією.Найбільшою цінністю для Максима була його родина. Він безмежно любив своїх дітей, піклувався про них і мріяв, щоб вони жили у мирній, вільній Україні.Коли на українську землю прийшла війна, Максим без вагань став на захист Батьківщини. Як розвідник 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.17 червня 2023 року поблизу села Макарівка на Донеччині Максим зазнав тяжких поранень під час ворожого танкового обстрілу. Попри всі зусилля лікарів, 24 червня 2023 року його серце зупинилося.За особисту мужність і самовідданість матрос Максим Портний був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Максима.Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності.Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.

💐Шановні мешканці Пологівської громади!Щиро вітаю всіх з нашим спільним святом – Днем громади!Цей день є символом нашої єдності, гордості та любові до рідної землі. Сьогодні ми зустрічаємо його далеко від своїх домівок, але жодна окупація не здатна відібрати у нас найголовніше — пам'ять про рідний край, віру в його визволення та силу нашої громади.Пологівщина живе в серці кожного з нас. Вона — у спогадах про рідні вулиці й домівки, у теплі родинних зустрічей, у праці, яку ми вкладали в розвиток нашої громади, у мріях про день, коли знову повернемося додому. Ми розкидані по різних куточках України та світу, але нас об'єднує спільна історія, спільні цінності та незламна віра в Перемогу.Щиро дякую нашим Захисникам і Захисницям, які щодня виборюють свободу України та наближають день звільнення Пологівщини. Низько схиляємо голови перед світлою пам'яттю Героїв, які віддали своє життя за нашу державу. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях.У цей святковий день бажаю кожному міцного здоров'я, сили духу, родинного тепла, Божого захисту та непохитної віри. Нехай любов до рідної землі, єдність і надія ведуть нас до Перемоги, а День Пологівської громади незабаром ми знову святкуватимемо вдома — на вільній українській Пологівщині.Зі святом вас, дорогі земляки!Начальник Пологівської міської військової адміністраціїЮрій КОНОВАЛЕНКО

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності, вшановуючи світлу пам’ять нашого земляка - Олександра Васильовича Шкоди (23.04.1984-11.06.2023).Олександр народився 23 квітня 1984 року в селі Білогір'я Пологівського району. Дитинство та юність провів у рідному краї, навчався у Вербівській школі. У 2008 році разом із сім'єю переїхав до села Троянди Вільнянського району. Працював, займався сільським господарством, мріяв створити власну сімейну мініферму та передати любов до землі своїм дітям. У 2015–2016 роках Олександр був мобілізований до Бердянського прикордонного загону, де сумлінно виконував обов'язок із захисту державного кордону.Після початку повномасштабного вторгнення він знову став до лав захисників України. Служив солдатом 66-ї окремої механізованої бригади на посаді старшого навідника гранатометного взводу 2-ї механізованої батальйонної групи. Побратими знали його за позивним «Мамай» — мужнього, надійного воїна, який завжди залишався вірним присязі та своїм товаришам.Олександр виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині, брав участь у визволенні українських територій, зокрема міста Лиман.11 червня 2023 року життя Олександра Васильовича Шкоди обірвалося. Він віддав найдорожче — своє життя — за майбутнє України.За мужність і самовіддану службу був нагороджений нагрудним знаком «66 окрема механізована бригада», посмертно удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня.Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Олександра.Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності.Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀Сьогодні під час загальнонаціональної хвилини мовчання вшановуємо пам’ять Марини Дмитрівни Ворончихіної — мужньої захисниці України, яка віддала своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави (30.01.1979-08.05.2022).Марина народилася 30 січня 1979 року у місті Пологи. З юних років вона вирізнялася наполегливістю, відповідальністю та прагненням до знань. Із відзнакою закінчила Пологівську школу №1, а згодом стала студенткою Харківського аграрного університету імені Докучаєва, який також завершила з червоним дипломом.Свій професійний шлях розпочала у місті Приморськ Запорізької області, працюючи інженером за фахом. У 2018 році вона стала до лав захисників України, обравши шлях служіння Батьківщині. Як офіцер групи тилового забезпечення полку «Азов», сумлінно виконувала свій військовий обов’язок та користувалася заслуженою повагою побратимів.Під час героїчної оборони Маріуполя Марина Ворончихіна разом із захисниками тримала оборону на території «Азовсталі». 8 травня 2022 року її життя обірвав ворожий авіаудар.За мужність і самовідданість вона була нагороджена державними відзнаками, а посмертно удостоєна ордена «За мужність» ІІІ ступеня.Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Марину.Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності.Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.

🕯 Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять мужнього захисника України, нашого земляка — Павла Івановича Тоцького (18.01.1963-19.04.2022).Павло Тоцький народився 18 січня 1963 року в місті Пологи Запорізької області. Тут минули його дитинство та юність, тут формувалися його характер, життєві цінності та любов до рідної землі. Після закінчення Пологівської середньої школи №2 проходив строкову військову службу, а згодом здобув фах інженера-механіка у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства. У мирному житті працював у ТОВ «Дніпрокераміка», де користувався заслуженою повагою колег як відповідальний, працьовитий і надійний чоловік.Коли Україна потребувала своїх захисників, Павло Іванович без вагань став на її оборону. У званні старшого лейтенанта він служив командиром взводу вогневої підтримки штурмової роти 46 окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.19 квітня 2022 року Павло Іванович загинув під час виконання бойового завдання, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. Його мужність, стійкість і самопожертва назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму та любові до Батьківщини.За особисту відвагу і героїзм Павла Тоцького посмертно нагороджено орденом «За мужність».Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Павла.Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності.Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.

🎓 ТДАТУ — університет, який відкриває двері у майбутнє! 💙✅ Мрієш про успішну кар’єру, сучасну освіту та професію, яка буде затребуваною завтра? Тоді твій вибір — Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного!🚀 Тут не просто навчають — тут допомагають стати фахівцем, якого цінують роботодавці в Україні та за її межами.✨ Чому саме ТДАТУ?🎓 Багато бюджетних місць на затребувані спеціальності.🔰 Можливість навчатись з будь- якої точки світу.🌍 Міжнародні проєкти, академічна мобільність та співпраця з європейськими університетами.👨‍🏫 Досвідчені викладачі та науковці-практики.💼 Освіта, яка відповідає вимогам сучасного ринку праці.🤝 Підтримка студентів на кожному етапі навчання.🎯 Практична підготовка та реальні можливості для професійного зростання.👥 Понад 85 000 випускників, які успішно реалізували себе в різних сферах.📚 Обирай напрям, який стане справою твого життя:⚙️ Механіко-технологічний факультет.💡 Факультет енергетики і комп’ютерних технологій.💰 Факультет економіки та бізнесу.🌱 Факультет агротехнологій та екології.🏛 Навчально-науковий інститут загальноуніверситетської підготовки.💫 ТДАТУ — це більше, ніж університет.✅ Це команда однодумців.📚 Це знання, які працюють.👩‍🏫 Це можливості, які змінюють життя.🚀 Це впевнений старт до успішної кар’єри.🎓 Обирай університет, який обирають майбутні лідери!✅ Обирай ТДАТУ — і будуй своє майбутнє вже сьогодні!📍 м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 226, корп. 9, каб. 75☎️ +38 (098) 153 07 38☎️ +38 (098) 751-74-48

📌УВАГА!Можливість безпечного проживання та працевлаштування у Полтавській області для внутрішньо переміщених родин з дітьми У зв’язку з воєнними діями багато українських родин змушені залишати свої домівки у пошуках безпечного місця для життя. Громадська організація «Реабілітаційні сили України» інформує про таке.🏠У селі Тарасенкове Оржицької територіальної громади Лубенського району Полтавської області є можливість прийняти родини з дітьми, які вимушено залишають небезпечні території. Для внутрішньо переміщених осіб пропонується: ▪️житло для проживання родин з дітьми;▪️ можливість навчання дітей у місцевій школі;▪️ можливість працевлаштування за робітничими професіями;▪️ допомога в адаптації та інтеграції у громаду. ✅У Оржицькій громаді на вас чекає не лише дах над головою, а й підтримка людей, які розуміють складність вашої ситуації та готові допомогти розпочати новий етап життя у безпеці.Якщо ви або ваші знайомі потребують прихистку — звертайтеся: ☎️ староста Золотухинського старостинського округу Оржицької селищної ради Іван Вірченко, +380 66 703 8934;☎️ громадський діяч Олег Савлучинський,  +380 99 003 8087.

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять нашого земляка, мужнього захисника України — Сергія Володимировича Литвиненка (18.06.1997 – 14.04.2022).Сергій народився 18 червня 1997 року на Пологівщині. Дитинство і юність провів у рідному краї, де навчався у школі та зростав активним, цілеспрямованим юнаком. Він захоплювався спортом, любив футбол і неодноразово представляв свою військову частину на змаганнях.Молодий, сильний, сповнений планів і мрій, він свідомо обрав шлях захисника Батьківщини. З 2016 року Сергій служив у лавах Збройних Сил України, брав участь у бойових діях під час АТО/ООС, а з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист української землі у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».Побратими знали його за позивним «Фанат». Вірний військовій присязі, мужній та відданий своїй країні, він до останнього подиху виконував свій обов’язок перед Україною.14 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Вірнопілля на Харківщині Сергій загинув у бою з російськими окупантами.За мужність і самовідданість він був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», а посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Сергія.Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності.Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.

💙 НМТ- не межа можливостей..25 червня завершилася основна сесія НМТ. Для когось це був успішний фініш, для когось — хвилювання, сумніви або відчуття, що все могло бути краще. І саме зараз важливо пам'ятати: результати тесту не визначають  цінність, талант чи майбутнє.📚 Мережа молодіжних просторів «12–21» спільно з Всеукраїнською програмою ментального здоров'я «Ти як?» підготували два безкоштовні посібники підтримки для випускників, батьків та педагогів.✨ У посібнику «НМТ — не межа твоїх можливостей» ти знайдеш:✔️ альтернативні освітні та кар'єрні маршрути;✔️ ідеї для «року для себе» — волонтерство, стажування, перша робота;✔️ інформацію про додаткові можливості навчання та розвитку;✔️ поради, як перетворити зміну планів на нові можливості.🫂 У гайді «Підтримка всім, хто складає НМТ» зібрані практичні поради щодо подолання тривоги та стресу:✔️ прості техніки самодопомоги — дихання, рух, вправи на заземлення;✔️ поради, як підтримати себе після тестування;✔️ рекомендації для батьків та педагогів;✔️ важливе нагадування: «НМТ — не міра твоєї цінності».📥 Завантажити посібники можна за посиланнями:🔗 «НМТ — не межа твоїх можливостей»: https://drive.google.com/file/d/1ucoGT0tkqf70hqRtLV-ejkOUENu1feOK/view?usp=drive_link🔗 «Підтримка всім, хто складає НМТ»: https://drive.google.com/file/d/1i7gpSq0l0wL3DU68gNYv8tH_wQpPJznN/view?usp=drive_linkВарто пам’ятати, що  інколи зміна маршруту — це не кінець шляху, а початок нового. 💙💛

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання🥀Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять нашого земляка, мужнього захисника України — Вячеслава Анатолійовича Харченка (01.08.1976 – 22.03.2022).Вячеслав народився у Запоріжжі, але своєю малою батьківщиною вважав Пологівський край. Дитинство та юність пройшли у селі Семенівка, де він навчався, зростав і формував свій характер. Здобувши педагогічну освіту, працював учителем зарубіжної літератури у Григорівській загальноосвітній школі, передаючи учням любов до книги, знань і рідного слова. Його пам’ятають як мудрого наставника, щиру та доброзичливу людину.У мирному житті Вячеслав був відповідальним працівником, надійним другом, люблячим сином і чоловіком. Та коли на українську землю прийшла війна, він без вагань став на захист Батьківщини. Уже 25 лютого 2022 року вступив до лав Збройних Сил України.Солдат Вячеслав Харченко проходив службу у складі 115-го окремого батальйону територіальної оборони 110-ї окремої бригади територіальної оборони. 22 березня 2022 року він загинув під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу поблизу села Малинівка Пологівського району, віддавши найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність України.За мужність, самовідданість і вірність військовій присязі Вячеслава Анатолійовича Харченка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За доблесть».Пам’ять про Героя живе у серцях рідних, друзів, побратимів, жителів Пологівської громади та всіх, хто знав і поважав Вячеслава.Сьогодні, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, зупинимося на мить і згадаємо воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності.Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Герою.