Статистика telegram channel - @polivinilkhloryd

parallelograms – linda perhacs (1970)#психоделічнийфолк #фолк ну дуже ніжний і чутливий альбом, мені до вподоби його щирість та легка інфантильна претензія. дуже смачний голос в поєднанні з гітарою і там ще такі багатошарові гармонії... ну секс. сміливо з досвіду кажу, що платівка дуже універсальна. рятував і доповнював багато різних станів; в народі ходять чутки що це класика психфолку, але я чуткам не довіряю, та і намагаюсь триматись в образі нетакусі (тіпа в ніші, тіпа шарю); дуже проблематичне явище, не знаю для кого я вийобуюсь, і чому пишу про нішу як про «іронію», хоча іноді реально ловлю себе на самооцінюванню через шкалу унікальності. це не прикольно, треба боротись і не намагатись закохати в себе всіх; сумненько, але прікіньте як весело буде, коли я більшість повидаляю і буду відчувати себе більш комфортно і не буду іронічно унікалізуватись, а просто пісюлькі свої постить з відчуттям безпеки? мені подобається #новаера пісні з фрагментів, що грають нижче:chimacum rain;dolphin;call of the river;parallelograms;hey, who really cares;youtube music ∙ spotify ∙ apple music ∙ deezer

take a look – irma thomas (1966)#фанк #соул #блюз розмірковуючи над глобальними проблемами людства (які я, очевидно, можу вирішити), я дійшла висновку, що мені взагалі не варто думати про такі речі. та і в цілому, мені слід записатися на курси з атупенія, щоб не спокушатися зайвим відчуттям розуміння всесвіту.я гадаю, що нам не можна довіряти структурно-повторювану роботу бездушному штучному інтелекту або іншим механізованим механізмам. думаю, якщо речі довкола нас у якийсь момент стануть ідентичними, ми реально йобнемося як нація. на щастя, світ і трошки фізики (чи що там за це відповідає) викупив це раніше, ніж я, саме тому не існує двох точних копій будь-чого або будь-кого. міліметрове зсування — і є та життєрятівна відмінність.ба більше, мені здається, що цей принцип працює скрізь. ми просто істоти, що запрограмовані вмирати від деталізованої точності. якщо ви зі мною не згодні, киньте в мене два однакових камені, йобані перфекціоністи. так от, ви кажете соул.... іноді слухаєш його більше трьох годин підряд, і здається, що грає тупо одне й те ж саме. але ти не йонувся — бо воно все ж чучуть інше. і саме це «чучуть» ви можете послухати в кульках, що під цим текстом, саме вони врятують нас від повного хаосу та смерті. і мене від атупенія)пісні з фрагментів, що грають нижче:teasing but you're pleasing.i haven't got time to cry.some things you never get used to.anyone who knows what love is (will understand).wait, wait, wait.youtube music ∙ spotify ∙ apple music ∙ deezer

COPING WITH THE URBAN COYOTE – UNIDAреліз: 25 серпня 1999.жанр: #хардрок #стоунрок #альтернативнийрок країна: 🇺🇸 сша.тривалість: 36 хвилин 57 секунд.міркування: титул музичного медіа, це звісно поспішний крок з нашого боку, але похуй. все одно ці огляди/синопсиси ніхто не читає. до суті – джон гарсія, затятий скаут в жанрі стоунер та соліст у культовому kyuss. за існування гурта було випущено чотири студійні платівки та завоювання сердець фанатів. розпад гурту в 95 році дав зрозуміти два елементарні явища. перше – стоунер-рок це якесь знущання над музикою. жанр що написаний лише для 5 гуртів (у всіх з яких співає гарсія) друге – закінчення кар'єри гурту на піку своєї слави, це точно натяк на продовження кар’єри в інших гуртах. так в 96 створився гурт «slo burn» що записав один альбом з 9 пісень, але грошей вистачило лише на 4 тому, маємо що маємо.та створення в 98 році гурту «unida», якщо хтось не зрозумів, все ж з тим джоном гарсією.сенсовність чи глибоку мелодійність цих альбомів оцінювати не мені, проте зазначу. альбом про койота, дуже відрізняється від типового стоун звуку, яким там хизувались хлопчики. альбом більш схожий на намагання гурту піти у хард рок, і на диво, в них вийшло це зробити доволі добре.в сучасному світі ніби теж є такий жанр як стоунер, але у всіх талановитих (і не дуже) дядь та тьоть, до сьогодні виходить тільки якісний (або не дуже) оммаж на кюсс. або це моє оціночне судження.альбом дійсно інший і по звучанню і по стилізації, але оскільки гланди гарсії доторкнулись до майже всього каліфорнійського стоунроку, воно звучить однаково.давати оцінку альбому, то не моя робота, висновки підбивати – теж. головне пам’ятайте жанрофобство – це крок до руйнації суспільства.🎬 youtubemusic 🎧 applemusic

SONGS FROM THE BIG CHAIR – TEARS FOR FEARSреліз: 25 лютого 1985.жанр: #синтіпоп #ньювейв #попрок #прогресивнийпопкраїна: 🇬🇧 велика британія.тривалість: 41 хвилини 52 секунди.міркування: синті-поп гурт 80-х років (мем з кучмою – це ж було вже)... пробачте, це все адмінський специфічний настрій, обіцяю це останній прояв жанрофобства... а може й ні.tears for fears – це британський омаж на talking heads з більшим медійним впливом. як і належить, всім попгуртам, огидно збирали альбоми. тут треба зробити зауваження мені, та пояснення вам – під «погано зібраним альбомом» я маю на увазі, що половина пісень в альбомі це сингли, а композиційний складник та послідовність пісень – вібірково хаотична. це погано, бо це пройоб, але це комерційний продукт, що створений для вручень премій, тому просто зазначаємо, а не фокусуємось.друга студійка, як і перша, мала культовий успіх в британії та штатах, багато хто навіть називав їх квінтесенцією ньоювейву. і з цим важко сперечатись. альбом сердньогранний, тут тобі і синтезатор і оркестрова симфонія, трошки гітар, щоб вшанувати британський рок і м’який голос солістів.якщо не дивитись на паскудний жанр та неупереджено оглядати альбом, то він не недооцінений. він має високі рейтинги в муз журналах, гарненькі кліпи, та не нав’язливу піар компанію. можемо додати від себе, що пісеньки приємні, звук цікавий, поганого не знайдено, а все тому, що ми теж (напів)професійні незалежні муз.медія які будуть хвалити і так похвалені альбоми.🎬 youtubemusic 🎧 spotify

SHOUT – DEVOреліз: 9 жовтня 1984.жанр: #синтіпоп #ньювейв країна: 🇺🇸 сша.тривалість: 32 хвилини 48 секунд.міркування: ми продовжуємо відмивати нікому не потрібні синті-поп альбоми 84 року. гурт devo (який навіть у своїй назві дав зрозуміти, що це скорше комерційний жарт, аніж серйозний продукт) – є доволі впливовим та культовим для поп-сцени америки тих часів. їх дебютник легендарний, а пісня whip it, це приклад гарної попсової пісеньки.озвучую свій дойоб – які нахуй 2.5/10 що у своїй кар’єрі критиків ви зробили не так, що почали нападали на ньювейв... мені дійсно важко зрозуміти, чому, альбом який повність відповідає заданому жанру. в якому чутно синтезатор та як невміло соліст намагається курвить власний голос, має такий поганий рейтинг.оглянемо сторону опозиції, і їх ключові моменти:– альбом гірший за попередній (невиправдані очікування);– альбом попсовий і дратівливий (не знання музичної композиції);– альбом поставив хрест на кар’єрі (фінал драм історії).на мій (напів)професійний погляд та статус жанрофоба, альбом дійсно є поганим... і мої пізнання в музиці, дають мені це чітко зрозуміти, проте. в мене є питання, навіщо писати кілометрові скарги на медійно успішний альбом та пред’являти продюсерському проєкту, що це хуйня? ще дивним, для мене є те, що майже всі корст.критики які на форумах та своїх новасних газетах, критикували цей альбом – мають упереджене ставлення до попу та ньювейву. ситуація смішна, особливо за умов, що від виходу альбому, пройшло вже 40 років.все це дуже кумедно і по міленіальському, залишу і тут згадку про devo, щоб через 20 років, якийсь солідний (а може і не дуже) публіцист, знов закидав хуями нікому і так не потрібний синті-поп. да буде так.... 🎬 youtubemusic 🎧 spotify

LATERALUS – TOOLреліз: 15 травня 2001.жанр: #експерементальнийрок #прогресивнийрок #альтернативнийметал #прогресивнийметалкраїна: 🇺🇸 сша.тривалість: 78 хвилин 51 секунда.міркування: третя студійна платівка tool, яка є квінтесенцією концептуальності та мистецького підходу до музики. обкладинка з трьохповерховим сенсом, дурна омеріканська поезія, в яку треба вчитуватись, щоб зрозуміти цих неофілософів та математичні прорахунки ударів паличками по барабанах (звучить як щось дуже мистецьке). хлопчики запарились та написали дійсно гарний альбом, який бажано слухати повністю, деяких може налякати тривалість треків, але це теж частина концепції.особисто з любов'ю ставлюсь до всіх платівок tool. іноді звісно складається враження про занадто інтелектуальний матеріал, як для рок-гурту, проте це можна пояснити (чи принаймні спробувати)... все ж таки альтернативний метал, для «не тупих».десь на теренах інтернету мною було знайдено тезу, яка порівнювала tool з системою даунів... коментувати це важко, бо system of a down в моєму обмеженому сприйняті – гурт який самостійно та не іронічно приписує себе до геніїв сучасності, при цьому ж, занадто попсово звучать. (інструмент) ж, хоч теж є доволі успішним комерційним продуктом, на нашу суб’єктивну думку, все ж таки більше про мистецтво, ніж пісеньки про банани...варто ще зазначити «кліпмейкерство» до цього альбому. відеоряд до «parabol/a» це дійсно кайфове (легендарне) відео-мистецтво.на фінал додамо – альбом не недооцінений, цікавий і трошки важкуватий. все решту гугліть самі.🎬 youtubemusic 🎧 spotify

MEDICINE – GOATреліз: 13 жовтня 2023.жанр: #експерементальнийрок #психоделічнийрок #афробіт країна: 🇸🇪 швеція.тривалість: 39 хвилин 57 секунд.міркування: представники дивної шведської вуду-сексти які грають дивакуватий афро-ф’южн. за каноном дивакуватих гуртів – приховують обличчя та не розкривають власні персоналіті. їх рекламники намагаються продати історію, що нібито гурт був створений в місті корпіломболо, де колись поселились їх пращури (представники вуду вірування). після чого, ймовірно, їх поселення було знищено під час чергового хрестового походу і місцеві жителі прокляли місто... прокляття зробило всю їх музику транспсиходелічною, а наші кізочки типу представники тих самих пращурів, тому вони й об’єднались, щоб нести свою культуру в маси.але видихніть, вони не настільки попаяні, солісти (чи вже колишні солісти – по їх словах, гурту сто тисяч-мільйон літ, тому там постійно всі змінюються) зізнаються що люблять біч-бойс та і вже давно, в тому корпіломболо не живуть. ведуть звичайне цивілізоване життя, просто іноді впадають в транс і діляться цим з нами.що ж до альбому, вони не ділять свої платівки на щось концептуальне, скоріше вважають, що вся їх творчість одна суцільна робота, тому якщо вас зацікавила шортсторі про них, раджу прослухати.🎬 youtubemusic 🎧 spotify