Ну, поки все це виглядає саме так, як я й думав: сторони ні про що суттєве – включно з припиненням вогню у будь-якому форматі, перемир’ям чи передачею територій (тут після інтерв’ю Трампа у мене виникають питання) – так і не домовилися. Але Трамп і далі буде тягнути кота за хвоста із запровадженням санкцій.Сама зустріч – якщо судити з того, що раптово було скасовано частину пресконференції зі спілкуванням із журналістами, а також подальші урочистості та спільний обід, а Трамп передчасно вилетів до Вашингтона – пройшла дуже не дуже. Донні, вочевидь, так і не зміг вгамувати апетити свого друга Владіміра.Про те, що путін ані на йоту не поступився у своїй позиції, навіть попри власні слова про необхідність забезпечення безпеки України, свідчить його фраза про потребу «вирішення всіх першопричин конфлікту», виголошена одразу перед цими самими словами про безпеку.Першопричини ці всім вам добре відомі – саме існування незалежної України. І, гадаю, Трамп, який неодноразово повторював, що путін хоче всю Україну, теж це чудово розуміє, особливо після цієї зустрічі.Поки що братися прогнозувати, що буде далі, не стану. Треба дочекатися більш конкретних інсайдів і зливів подробиць їхнього спілкування. Але вже зрозуміло, що американський президент сів у велику калюжу, коли запросив до себе військового злочинця, не досягнувши при цьому бажаного результату.І як здається, усвідомлюючи це, він тепер намагатиметься говорити й робити багато чого, щоб хоч якось відмитися. Єдине питання – чи буде у цих словах та діях щось позитивне для нас, чи ж це обернеться новим витком тиску й воплей про «угоду» від того, хто не вміє визнавати власних помилок.