🇺🇸Трампізм без Трампа: як MAGA прозрівають🗣

У всьому цьому дійстві останнього часу є, втім, і великий позитив. Він полягає в тому, що трампістський табір MAGA не просто розколюється – він буквально поступово перетворюється на антитрампістський. І це, особисто мене, не може не тішити. Імпульс цьому, безумовно, задав Маск, який першим переконався, що в його боса немає жодної ідеології чи стійких переконань – є лише сильна жага до влади та панування над іншими. Хоча Ілон досить швидко «здався» (що не дивно для людини, бізнес якої цілком побудований на державних дотаціях), сам факт того, що популізм – це зовсім не ідеологія, а, як слушно зазначив мій колега з «Гамбіту Трампа», всього лиш передвиборчий інструмент для приходу до влади, починає, по мірі відступу рудого від постулатів America First, доходити до немалої частини вже, можливо, колишніх трампістів.➡️

Практично миттєво значна частина тих, хто бачив у Трампі месію, здатного збудувати Америку їхніх мрій, суворо дотримуючись партійної програми, усвідомила, що він таким взагалі-то і не є (та й жодної партійної програми, окрім побудови автократичного режиму, тупо не існує). А є він типовим автократом із замашками абсолютного монарха, слова й бажання якого – закон. І, як будь-якому авторитарному лідеру, Трампу потрібні не ідейні соратники, а покірні виконавці його волі. Карлсон, Грін, Беннон – усі вони були йому потрібні лише доти, доки були ультралояльними та служили його меті: приходу до влади та її цементування.➡️Після досягнення мети саме такі ідейні стають першими в черзі на «утилізацію» – одразу після (а можна і разом) відкритих політичних опонентів. Адже саме ці ідейні люди згодом починають ставити незручні запитання та обурюватися, коли їхній ідеалізований лідер діє не так, як вони очікували. (Достатньо згадати долю того ж Гіркіна в москві)Єдине, що погано для Трампа, – те, що усвідомлення відсутності у нього месіанства приходить до цих людей зарано. У той момент, коли Донні ще не встиг остаточно зламати всі американські інституції та вибудувати власний режим. А з огляду на медійність цих людей та вибори до Конгресу, що відбудуться вже за рік, це може добряче попсувати йому нерви вже зовсім скоро. Але це – не наша з вами проблема.🇺🇦

Наша з вами вигода – в тому, що в ультралоялістській бульбашці, у яку рудочолий себе добровільно занурив, усе менше місця залишається для найвідбитіших представників його оточення – майже всі з яких відверто антиукраїнські. Навмисне ігнорування Тулсі Ґаббард у питанні Ірану – людини, яка мала б доносити до президента позицію спецслужб, – та публічне глузування з Такера Карлсона – яскраві докази цього. Замість них «пальма першості» в цій бульбашці може поступово перейти до тих, кому вона й мала належати – (зловісному Deep State) поміркованих системних функціонерів, як той же Марко Рубіо, який хоч і не є відкритим союзником України, та принаймні не є її ворогом – на відміну від Ґаббард.➡️

Тобто, якщо саме такі люди, як це було під час першого президентства Трампа, оточуватимуть його тушку, шанс зберегти хоча б розвідувальну допомогу і отримати доступ до закупівель американського озброєння (зараз його фактично не існує, бо усі наші запити ігноруються) – є. І він вищий, ніж будь-коли (про пряму допомогу або санкційний тиск мріяти все одно не варто – Трамп є Трамп, його змінити важко.)Зрозуміло, що оточення рудого ніколи не було й не буде сталим (це просто не в його природі). Але вже зараз видно: Рубіо – чи не єдиний, хто навчився активно діяти та просувати позитивні для США рішення, мімікруючи під ультралояльну тусовку. І саме це, зрештою, може його неабияк наблизити до шефа, що не може не тішити.🇺🇦POLITpedia