Повідомлення telegram каналу - @politikosmos

☝️
Частина 4
Бізнес дружби
Пекін і Москва є недосконалими партнерами для Ер-Ріяда, але вони, тим не менш, мають важливе значення для економічної стратегії королівства.
Саудівці знають, що без співпраці з Росією вони не можуть сподіватися на утримання цін на нафту на високому рівні. Саме тому, за наполяганням Ер-Ріяда, центр міжнародних переговорів щодо видобутку нафти перемістився з ОПЕК до ОПЕК+, до якої входять Росія та інші виробники, що не входять до ОПЕК.
Однак росіяни неохоче йдуть на скорочення видобутку і можуть пожертвувати частиною своєї частки на ринку заради підвищення цін. І в 2015, і в 2020 роках Росія відмовилася піти на запропоноване Саудівською Аравією скорочення видобутку.
В обох випадках Саудівська Аравія збільшувала видобуток, щоб знизити ціни на нафту і чинити тиск на Росію, щоб вона приєдналася, що Москва врешті-решт і зробила.
Динаміка відносин між Росією і Саудівською Аравією, принаймні з точки зору нафтового ринку, є небезпечною; ці дві країни найкраще можна охарактеризувати як “ворогів”. Але це відносини, які Ер-Ріяд повинен підтримувати заради власних інтересів.
З іншого боку, Китай є найбільшим клієнтом Ер-Ріяда. Збереження місця Саудівської Аравії на китайському енергетичному ринку є вкрай важливим. Saudi Aramco інвестувала мільярди в нафтопереробні заводи та іншу інфраструктуру в Китаї, щоб закріпити там свій доступ.
З огляду на драматичні зміни на світових енергетичних ринках після вторгнення Москви в Україну, Росія обігнала Саудівську Аравію як провідне джерело імпорту енергоносіїв до Китаю – позиція, яку Ер-Ріяд, ймовірно, відчайдушно намагається відновити. Саудівці зроблять все необхідне, щоб зберегти і посилити свої економічні відносини з Китаєм.
Ер-Ріяд також намагається зменшити напруженість у відносинах з Іраном, що є частиною мандату MBS “Бачення 2030”, спрямованого на заохочення більших іноземних інвестицій у країну.
Близький Схід, який постійно перебуває на межі регіональної війни, навіть якщо він фактично не втягнутий у неї, навряд чи є місцем, сприятливим для іноземних інвестицій.
Таким чином, саудівці проковтнули свої побоювання щодо Ірану, який вони все ще розглядають як головну загрозу безпеці, у спробі – поки що нереалізованій – зменшити регіональну напруженість.
На посаді президента Камала Харріс, ймовірно, продовжить економічний тиск адміністрації Байдена на Росію та її зусилля зі стримування Китаю за допомогою таких заходів, як тарифи та експортний контроль.
Друга адміністрація Трампа, ймовірно, посилить тиск на Іран і Китай.
Кожен з цих варіантів створює виклики для Саудівської Аравії та її бажання підтримувати міцні безпекові зв’язки зі Сполученими Штатами, водночас розширюючи економічні відносини з Китаєм і Росією та намагаючись послабити напруженість на Близькому Сході.
Ер-Ріяд може віддавати невелику перевагу другій адміністрації Трампа, враховуючи, наскільки поступливим був Трамп під час свого першого терміну в таких питаннях, як права людини. Але спогади про його бездіяльність перед обличчям іранської атаки на саудівські нафтові об’єкти ще не стерлися. Саудівська Аравія мудро тримається осторонь внутрішньої політики США цього виборчого року, засвоївши урок зі своїх надто публічних обіймів з Трампом раніше.
Публічні залицяння Саудівської Аравії до Трампа під час його першого президентського терміну відштовхнули демократів, створивши підґрунтя для того, що адміністрація Байдена з самого початку не захотіла мати справу з Ер-Ріядом. Цього разу саудівці не повторять цієї помилки.
Незалежно від того, хто буде в Білому домі у 2025 році, Ер-Ріяд буде готовий до міцних відносин з Вашингтоном у сфері безпеки доти, доки Сполучені Штати будуть платити свою ціну.
Питання для Сполучених Штатів, які розглядають новий рівень безпекових зобов’язань із Саудівською Аравією, полягає в тому, чи зможуть вони терпіти союзника в Ер-Ріяді, який йде власним шляхом в економічних і політичних відносинах з Китаєм, Іраном і Росією.
Підписатись на «Космос політики»