Повідомлення telegram каналу - @pohrib

​​Черепаха пішла під воду, слони розійшлися

Приємне здивування – недооцінене почуття. Іноді несподівані події приносять найпозитивніші емоції, а іноді – це єдиний шанс на успіх. Коли раціональне закінчується, залишається віра на чудо.
Під час розкату третьої світової вирішив подумати вголос.
Світ демонструє виняткову циклічність: циркадні ритми людини, економічні цикли, геополітичні вибухи раз на сторіччя, день змінюється на ніч, пори року, а бісова земля все ніяк не відстане від сонця.
Таке наше нутро, яке диктує природа. А як їй треба і трава крізь асфальт росте.
Зокрема, світ фрактальний. Тобто циклічність на будь-якому масштабі, не тільки у кожного з нас біла смуга змінюється на чорну і навпаки: "Буває, що все гаразд. Не хвилюйтеся, це мине". Але й у землі зі світом бувають важкі періоди.
Можливо, це спрощений погляд на світ, але мені байдуже. Зараз простоти недостатньо.
Цимес у тому, що людина не може пояснити та передбачити подію, яка призводить до зміни циклу масштабів людства. Рівень фракталу не той.
Коли це вірно, людство ніколи не розгадає космос, рівень не той. Що гнітить, але якось романтично. А по друге - весь пиздець зникне так само як і з'явився, непомітно, як охоронник в АТБ.
Зміна епохи стане для когось ще однією сторінкою в підручнику, яку перегортатимуть з тяжким подихом. Нічого нового, крім дати, вони не запам'ятають, і те, через сесію на горизонті.
Вірити в чудо – це не відчай. Це єдине раціональне, що залишилося. Відчай – хуйня, земля ж не засмучується коли луна перекриває сонце.
Доки експерти ллють воду, анушка вже розлила масло. Жоден не може передбачити епохальну подію. Та це не означає, що цього не трапиться. Чи вже.
А коли ти, читач, хотів прожити тихе та спокійне життя, то ти обрав не найкращий час для народження. Але не хвилюйся, це мине.