За вечерею з європейськими інтелектуалами запитали: Що для вас Україна і чому ви усіспіваєте про готовність вмирати за неї?Чи не краще було би домовитися і жити?Чи ж спокійні людські життя не цінніші?І я подумала:спробуй, живи й домовся, якщо віддають половину тіла людини, яку ти любиш.І ще подумала: буває, що падаєш від утоми, а щось невидиме бере на руки й ніжно тебе проносить крізь чумацьку печаль – просто до моря.А буває так, що землю гризеш од відчаю, а вітер тебе здіймає, і ніби бачиш одну з ваших рік, простерту сильним крилом із пір'ям дрібних приток. А ще, буває, будуєш дім і приходять чужі руйнувати до каменя. Але ти встаєш – навіть опісля розстрілу – і будуєш спочатку. А буває, що їдеш крізь нашорошені села, де жінки, старі та діти, де століттями поспіль козацькі похорони з голосінням при гробі,але щороку до Великоднябілять хати, і сливки, і яблуні.А ще буває, що легко цілуєш у шию –і сіль тобі на губах, і Україна. Але від мене чекали короткої відповіді. І я сказала:це повітря в легенях, загострене почуття справедливості і свободи.xxxКатерина Калитко