Darwin TremorМалим я читати обожнював про війну.З ліхтариком і під ковдрою, замість сну.Мій дід воював. Я просив його – розкажи!Та дід був глухий з сорок п’ятого, скільки жив.Він мав ордени, та про них не розповідав,І більше мовчав, а у травні, бува, ридав.Ну, я і без нього знаходив війну, і так –У книгах, у фільмах, на будь-який лад і смак.Уся індустрія її продавала нам:Сумну про Хатинь чи понтову, якщо В’єтнам,Володар кілець, ось поганці, а он добро.Там, звісно, казали – «Війна то є пекло, бро»Але ж так приємно себе уявлять добром –Таким, що розправиться з чортом і Гітлером,Таким, що стріляти і всіх рятувати вмів,Красивим у формі зі шрамами йти домів,Долати дракона, фашиста, підстав своє.Таке про війну уявлення світ дає.Чомусь мені кінематограф не показав,Як матері виють над гробомпід третій залп,Як грудою бруду спадає твій інститут,Як каже хірург «Цьому краще померти тут».У фільмах не кажуть про звуки, що робить «Град»,А також про те, що твій названий, сука, брат,З яким ви вогонь і воду пройшли удвох,Відпише тобі з-за порєбріка, чтоб тьі сдох.Війна розповість тобі, що таке «дискомфорт»,Війна не спитає, герой ти чи просто чорт.Війна може бути довгою, день за рік,А може швидкою – звук вильоту, спалах, крик.Війну не опише туторіал чи устав.Якби про війну я книгу писати став,То я б не писав про те, як горять міста –Мені би одного вистачило листа.І я б написав:Ні, війна це не пекло, бро,Не сага, де зло подолати іде добро,Не поле, де танк оплітає весняний цвіт.Війна – порожнеча, яку не заповнить світ.Війна – порожнеча позбавлених сну ночей.Війна – порожнеча від вікон і до очей.Війна – порожнеча, там де має буть рука.Війна – порожнеча на тому кінці дзвінка.Війна – порожнеча, в якій не знайдеться звук,Коли тебе буде розпитувати онук:"Давай, розкажи, звідки в тебе ті ордени!Давай, це ж так круто!Я в захваті від війни."