Статистика telegram каналу - @poetbeznimbiv

Логотип телеграм спільноти - bez nimbiv 2021-11-26

bez nimbiv

Кількість підписників:
50
Фото:
Відео:
 
Посилання:
10 
Категорія:
Блоги
Опис:
вірші, проза і голе тіло Автор: @lanachep Psevdonim: Livandovsька Кароока поетеса з Подолу Засновниця проекту "Товариство живих поетів"

Кількість підписників

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

bez nimbiv
2022-08-17
bez nimbiv
2022-08-06
bez nimbiv
2022-08-04
bez nimbiv
2022-05-24

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала bez nimbiv - @poetbeznimbiv

Темрява зими окутає морозом.
Чорним, немов смола...
Пекло замерзне, озером
піде лід... до густого дна
пробере холодом. Світ
тріщатиме в спробі вижити,
Світ молитиме всіх богів,
Люцифера, титанів Олімпу, Одіна...
Про спасіння. На схилах гір
сурмитимуть до Сварога,
а на святій землі...
Змішається віра в Бога
З молитвою Сатані.

51
24-05-19 21:19

Згадаємо...
​​Я не проведу тебе до Риму,
Твій конклав чекає не мене,
Ти така чужа, така незрима:
Гостра і обпалена вогнем.
Ти така, яких уже не буде,
Я – це просто я. Такий як є.
І якщо б про нас дізнались люди,
То кричали б, що ти не моє.
Я не проведу тебе до Риму,
Бо мене не пустять в Колізей.
Ти ж влетиш туди як одержима,
Ти і є Рим, жінка-апогей.
Відкіля прийшла – ніхто не знає,
В шмаття розірвавши власну честь.
І куди паломництво тримаєш,
Нащо тобі ця одвічна шесть?
Без хрестів. Увірувавши в небо,
В кодло гладіаторських святих
Ти танцюєш, босонІж по лезах,
Рвешся і зостатись, і піти.
Я не проведу тебе до Риму,
Хоч би всі шляхи ведуть туди,
Скільки б ти не грюкала дверима.
Не триматиму. Чекатиму. Іди.

108
23-10-05 08:00

Пробач мене… Я
За зраду декади.
Пробач мене… Я,
що не чула себе.
Пробач мене… Я,
Нехай відчай відради,
Душу, мов плітка,
Шмагає живцем.
Пробач мене… Я
За пусті обіцянки
Вернутись такою,
Якою була…
Я іншою стала…
Вернулась…
Цим ранком…
Обвітрена болем
та ледве жива.
Пробач мене… Я
Хочеш…Смикни за коси.
Так… я сивію. Це - кара моя.
Пробач мене… Я.
Я надто доросла.
Забута під корінь.
Сама не своя.
Пробач мене… Я
І прокинься від коми
Крапку не став
У історії нас.
Я гола і боса
Вернулась додому
Пробач мене… Я...
І дай мені шанс.

88
23-10-03 19:50

І ти того не випечеш із шкіри,
Не виженеш із себе сам себе
У долю можна вірить чи не вірить,
Але вона тебе наздожене.
І ти народишся. Вже на новій дорозі,
Все ще на тому місці, де й стояв …
У новий світ, нове життя і осінь…
Неначе то був сон й ти досі спав.
І ти впадеш. Покірно на коліна.
Змішаєш сміх і сльози на лиці,
Твій крик полегшення розріже стіни
І фатум запульсує у руці.
І твоя клятва, скріплена строфою,
Зведе тебе із розуму не раз.
Твій асонанс гартований до бою,
Щоб виконать поезії наказ.
І ти… в епістолярі прози й рими,
У покаянні скривлених рядків,
Знов присягатимеш дияволу на вірність,
Аби могти писати в німий стіл.

124
23-04-04 09:42

Протягом березня хочу викласти для вас свої нові вірші, які писала протягом війни. Писала їх під: Альбом Powerwolf - Blood of the Saints. Бо зараз настрій в моєму серці звучить так: https://youtu.be/UtzroilIuXY.
Любителям року раджу до прослуховування. Скоро чекайте віршів.

35
23-02-24 22:11

Дорога Крові
Частина 1
Люди
Вступ
... Усе почалось з лабіринтів,
Лабіринти були попелищем
Віковічно смертельних боїв
У них вижили тільки прозрівші
Від кошмарних реалій та снів.
Все закінчилось лабіринтами
Переплетених істин в вузли,
Не розпутаних жодним богом,
Що був вигаданий людьми.
Прозрівші молились тиші,
І приймали спокутний хрест.
Немов рими, вирвані з вірша,
Шукали живий куплет.
Обіймалася шкіра з вітром,
Тіло зливалось з піском,
Із дощем мішалися сльози,
А в очах… дотлівав вогонь.
Минуле нічого не значило
Майбутнього вже не було.
Живі були мертвими страчені,
Добро було страчене злом.

227
22-04-28 15:53

Чи б знали ми без зла, що є таке добро?
Чи б поцілунки ми сприймали за кинджали?
І чому те, що приховав від людства Бог...
В Едемі...
Проти творця повстало?

46
22-08-08 07:04

Вікна майже не горять
Бо людей немає.
Всі біжать, біжать, біжать!
Та куди? Не знають.
Пару місяців тому
Всохли всі вазони.
І солдатів на війну
Грузять по вагонах.
Сонце сходить, але з ним
Залягає в поле
Чийсь коханий, тато й син
Замертво Героєм.
Ворог рветься до воріт
Але брама - в пекло.
За Ареївських сиріт
Вам заплатять смертю.

27
22-07-28 19:26