@poemss_christianА часом так вже хочеться на небоЗлетіти й ринути тудиПобути там хоча б хвилинуУ вічній і не в'янучій красі.Побачу я там і ІсусаСпасителя мого - ХристаВпаду до ніг Його, схилюся Й подякую, що кров Його свята, Колись пролилася і за мене і славлять Господа мої устаЯ дякую, що вільно жити можу,Що ті тенета тягаря гріха, не мають влади наді мноюБо знищила їх кров Твоя святаВздійму я крила, й полечу душеюКоли любов Христа все серце огорнеОгорне серце ласкою СвоєюЙ мене до Себе забереТа часом дні приходять, крила опускаютьНе можу навіть йти, вже й не кажу летіти...Буває Города не відчуваю..Я ніби у пустелі починаю жити Тоді здається, що Господь десь так далекоА ворог каже ''Він тебе забув..''Тоді під небом не летять лелекиТоді життя наповнене душевних мукТа Бог не забуває жодної дитиниВін любить й прощення усім даєЙого пронизені, такі прекрасні рукиЗавжди простягнуті із неба до своїх дітейЯкою б не була твоя пустеляЯкими б гострими ворожі стріли не булиТой Щит, і та Фортеця, Тебе від них готові зберегти @muzyka_virshi