моросять твої пальці по моїй голові,легким тиском минають по леніті.я прокинулась в повній пітьмі,це наснилось мені в серпні місяці.твої чорні, як вугілля, волосся,твої сині, як небо, синці.знову сон, я аж спросоння,подумала, що переді мною - ти.твої сильні міцні руки,блиск твоїх очей.припини, припини! я ж влюблюся…ти лиш згусток моїх ідей.ти лиш образ в моїй голові,лиш збірка з інших людей,тебе зліпив мій мозок,настільки красиво,що не можу звести очей.поки сплю, я борюся,аби сон цей був вічний,аби ти був зі мною завжди,аби не покидала тебе ані на мить, на секунду, момент.пройшли роки, ти мені не снишся більше.я все ще гадаю чому:чи зробила я щось нетипове,чи переступила я межу?чи порушила я закони всесвіту?чи порушила я правила снів?чи треба було бути обережнішою?чи треба було пустити все на самоплив?я все ще шукаю твій образ.мій образ, якщо грубо казати.я створила тебе для себе,я створила тебе, щоб утікати.я створила собі свій сенс,я створила собі свій дім,місце, де все усе як є,місце, де немає інших осіб.я зробила для себе прихисток,я зробила для себе тебе.я хотіла мати затишок,я хотіла мати тебе.я все ще мрію про день,коли посеред ночі, поки я сплю,я побачу волосся, темніші зі смерть,я побачу блиск, в якому втоплюся.я побачу силу, якій вірю,я побачу знову тебе, я схоплюся.