«Якщо покладатися лише на силу, доведеться завоювати весь світ» — Юваль Ной ХараріСьогодні багато політиків повертаються до думки, що світом керує лише сила. На думку історика Юваля Ноя Харарі, це одна з найнебезпечніших ілюзій сучасності.«Якби єдиною людською реальністю була груба сила, ми й досі жили б невеликими групами мисливців-збирачів в африканській савані», — каже він у подкасті журналіста Езри Кляйна.Харарі вважає, що вся історія людства — це історія співпраці. Люди побудували держави, ринки та складні суспільства не тому, що навчилися краще воювати, а тому, що навчилися довіряти одне одному.Історик не заперечує, що безпека потребує сили, але наголошує на іншому: сила не може бути єдиною основою.«Якщо ти вважаєш, що лише сила гарантує безпеку, зрештою тобі доведеться завоювати весь світ: усе, що потенційно становить загрозу, доведеться захопити».Націоналізм без ненавистіХарарі називає націоналізм однією з найпозитивніших ідей в історії людства. Його суть — не ненависть до чужих, а любов до своїх.Нація об’єднує людей, які ніколи не зустрічалися одне з одним. Саме завдяки почуттю національної єдності громадяни готові сплачувати податки на освіту та медицину для інших або навіть ризикувати власним життям.Проблему націоналізму історик бачить в іншому:«Багато тих, хто сьогодні позиціонує себе як прихильників націоналізму, роблять ставку саме на ненависть, а в багатьох випадках створюють ненависть і всередині нації. Вони розколюють націю проти неї самої».Криза лібералізмуХарарі називає лібералізм «найдивовижнішим політичним і моральним досягненням людства». Його ідея проста: люди мають більше спільних інтересів, а співпраця часто вигідніша за конфлікт.Ставка робиться не на вождів, а на механізми самокорекції: вибори, незалежні суди, вільну пресу та систему стримувань і противаг.Проте сьогодні лібералізм перебуває в кризі. Історик пояснює це так:«Це як чудовий будинок, у якому живе все людство. Його системи працюють і надійно побудовані. І здається, що вони не потребують догляду. Але якщо в будинку роками нічого не ремонтувати, рано чи пізно він завалиться».Однією з головних причин кризи є розрив із націоналізмом. Якщо в XIX столітті лібералізм і націоналізм ішли пліч-о-пліч, то у XXI столітті цей зв’язок було втрачено.«У деяких частинах світу вони й сьогодні йдуть разом. Наприклад, в Україні. Українці борються одночасно за національне виживання та незалежність і за ліберальну демократію. Між цими двома речами немає суперечності».Технології розколуСоціальні мережі мали стати технологією співпраці. Але алгоритми швидко з’ясували: гнів, страх і обурення поширюються краще, ніж спокійний діалог.У результаті соцмережі «затопили світ» цими емоціями, і «тепер ми живемо в гіперзалученому світі».Харарі пояснює це еволюцією. В африканській савані змія вимагала негайної уваги, інакше це могло коштувати життя.«Тепер ти тримаєш телефон і бачиш: змія, змія, змія, змія. Алгоритм просто зламав нашу еволюційну програму».Злам людської прив’язаностіЩе більшу загрозу Харарі бачить у штучному інтелекті. За його словами, усі попередні технології залишалися пасивними. Атомна бомба не може сама обрати ціль і не здатна змінити свою поведінку. ШІ може діяти самостійно, ухвалювати рішення та навчатися.Особливо небезпечно те, що ШІ починає проникати у сферу людських стосунків. Раніше технології допомагали людям спілкуватися, тепер вони можуть самі ставати співрозмовниками, друзями й навіть романтичними партнерами.Доросла людина більш-менш захищена. Але дитина, яка проводить із ШІ більше часу, ніж із батьками та друзями, просто не встигає сформувати інший шаблон взаємин. І коли вона згодом потягнеться до живої людини, її уявлення про близькість уже буде сформоване штучним інтелектом.Уперше людство створює систему, здатну впливати не лише на наші дії, а й на найглибші структури мислення та поведінки.