Володимир Наконечний:Коли світ навколо руйнується від цинічного, прицільного удару по цивільних, коли повітря стає чорним від диму й пилу, а під ногами тремтить земля – вони вже в дорозі. Вони прибувають першими, за лічені хвилини після вибуху, коли небезпека повторного обстрілу все ще заглядає в очі. Наші ДСНСники та працівники поліції стали тією живою стіною, яка встала між смертю та людьми, що опинилися під завалами власного дому.Від першої секунди цього пекла і до останньої хвилини пошукової операції вони були там. Рятувальники крізь вогонь і завали пробивали шлях до тих, хто благав про допомогу, вручну розбираючи понівечений бетон, не звертаючи уваги на втому, біль і загрозу нових обвалів. Поліцейські під звуки сирен першими підбігали до поранених, надавали необхідну медичну допомогу, фіксували злочини ворога та тримали за руки тих, хто в одну мить втратив усе…Вони працювали без  перепочинку, година за годиною, з обличчями, покритими кіптявою, та руками в мозолях, але із залізною рішучістю в очах, бо кожна секунда могла коштувати комусь життя. Низький уклін кожному рятувальнику, кожному поліцейському, парамедику та кінологу за цю надлюдську мужність, за кожне врятоване життя і за надію, яку вони повернули туди, де ворог намагався залишити лише смерть і руїни. Ви – наш щит, наша гордість і наші герої! Дякую за службу!