#актуальна_темаКожен січень — як чистий аркуш.Так прийнято думати. І в цьому є щось дуже привабливе.В голові — список: почати бігати, перестати відкладати справи, підтягнути англійську, завести блог, змінити роботу, схуднути, нарешті бути собою.Все виглядає логічно. Навіть красиво.А потім минає тиждень.І ви лежите з телефоном. Гортаєте меми про прокрастинацію. Думаєте: «Добре, з понеділка».Тільки цей понеділок уже четвертий у році.І тут з’являється питання, яке трохи незручно собі ставити: «Чому я так хочу — і так не починаю?Або починаю — і кидаю.Чому цілі записані, а життя не змінилося ?»Я вам підкажу😉, це - «самосаботаж». Його не дуже люблять. Звучить так, ніби ми самі собі вороги. Ну, не зовсім так. Ви не проти себе.Ви просто поводитесь так, ніби дуже боїтесь собі зашкодити.Не тому що ви ліниві.І не тому що з вами «щось не так».А тому що всередині є страх, тривога, стара втома або дуже гучний внутрішній голос, який шепоче:«А раптом не вийде?»Або ще гірше: «А якщо вийде — і що тоді?»Ваш страх працює підсвідомо, не дозволяючи відкрити двері за якими можливості. Ви не йдете на зустріч. Відкладаєте дзвінок.Не подаєте заявку.Ніби нічого не сталося.Просто ще одна ідея залишилась у нотатках, а не в житті.Самосаботаж рідко виглядає драматично. Частіше — дуже буденно. Так ви і самі знаєте через що він проявляється: 🤨Прокрастинація. Та сама «королева». Коли ви збиралися зробити важливе, але раптом вирішили розібрати шафу.🤨Знецінення. «Та кому це треба», «таких як я — тисяча», «я не в тому віці / не з тим досвідом».🤨Перфекціонізм. Якщо не ідеально — краще ніяк.🤨Вічна зайнятість. Часу немає ні на що важливе, зате є на все інше.😖Самокритика, яка звучить так знайомо, ніби її хтось колись уже говорив уголос.🤨І ще одна річ — «не ті» цілі. Коли ви йдете туди, куди «треба», а не туди, куди хочеться. І тіло це прекрасно знає.Звідки це береться? Не з повітря. 🥹Страх помилки. Бо якщо не починати — не буде боляче.🥹Страх успіху. Так, і таке буває. Бо успіх — це зміни. А зміни лякають.🥹Дитячі сценарії: не висовуйся, будь зручним, не ризикуй. Ми давно виросли, а голоси лишилися.🥹Звичка жити в режимі «мені не можна». Ні хотіти, ні бажати, ні обирати.Є ще один парадокс.Ми найчастіше саботуємо те, що справді для нас важливе, те що дуже хочемо зробити. І це дуже вразливо. Бо в наших справжніх бажаннях ми незахищені. І ще☝️Самосаботаж — це спосіб контролю.Коли я не зробив — це мій вибір.Коли я не спробував — я знаю, чому.🙁🙌Що з цим робити? 🙂Почати з простого — помітити. Не звинувачувати себе, а сказати: «Ага, я зараз так себе захищаю».😊Запитати чесно: чого я боюся насправді? Іноді відповідь дуже несподівана.😊Перевірити ціль. Вона точно моя? Чи знову з категорії «так треба»?😊Рухатися покроково. Не марафон. Один крок. Одна дія.😊Говорити з собою так, як говорили б із близькою людиною, якій страшно.😊І якщо відчуваєте, що застрягли — терапія тут не про слабкість, а про турботу.Якщо ви зараз у точці, де плани є, а руху немає — можливо, це сигнал, що всередині щось просить уваги.Самосаботаж — не ворог.Він просто не впевнений, що ви зможете.А ви зможете?-Поки не спробуєш , не дізнаєшся, - кажу я своїм клієнтам і вам.