Святі Аникита та Фотій, які були дядьком і племінником, жили в місті Нікомідії (сучасна Туреччина) за правління імператора Діоклетіана (284–305 рр.), відомого своєю жорстокою політикою проти християн. Аникита був високопоставленим військовим сановником або начальником військового загону, який відкрито сповідував християнську віру. Його племінник Фотій поділяв цю віру і підтримував дядька у його духовному подвигу.Початок мучеництваУ той час Діоклетіан наказав християнам приносити жертви язичницьким богам, а тих, хто відмовлявся, піддавали тортурам і страті. На міській площі Нікомідії встановили знаряддя для катувань, щоб залякати віруючих. Аникита, будучи мужньою людиною і вірним християнином, відкрито виступив проти імператора, викриваючи його за переслідування послідовників Христа і проголошуючи, що єдиний істинний Бог — це Христос.За таку сміливість Аникиту схопили і піддали жорстоким тортурам. Його били воловими жилами, палили вогнем, волочили кіньми, катували на колесі та кидали до диких звірів. Проте за Божим промислом святий залишався неушкодженим: знаряддя тортур ламалися, полум’я гасло, а звірі, зокрема лев, не чіпали його, що стало дивом для всіх присутніх. Одного разу під час катувань стався землетрус, який зруйнував частину міста і поховав багатьох язичників, що ще більше підкреслило Божу силу.Фотій, бачачи стійкість свого дядька, також відкрито сповідав віру в Христа. На суді він підійшов до Аникити, поцілував його кайдани і проголосив, що язичницькі боги — ніщо перед істинним Богом. Розлючений імператор наказав катувати обох. Фотія били, шматували його тіло, але він, подібно до Аникити, залишався непохитним. Їхня віра надихнула багатьох присутніх, і чимало язичників, бачачи чудеса, увірували в Христа і навіть прийняли мученицьку смерть разом із ними.Останнім випробуванням для Аникити та Фотія стала розпечена піч, у яку їх кинули разом із іншими християнами, які увірували завдяки їхній стійкості. У вогні святі молилися до Бога, і, за переказами, їхні тіла залишилися неушкодженими — навіть волосся не постраждало. Це диво стало ще одним свідченням Божої сили і навернуло багатьох язичників до християнства. Святий Аникита і Фотій, разом із іншими мучениками, віддали свої душі Богові, отримавши вінець нетлінної слави.