​Це, напевно, був найважчий рік у моєму житті. 51-й. Кажуть: як корабель назвеш — так він і попливе. П’ятдесятиріччя почалося складно — навіть не встиг його із-за форс-мажора відсвяткувати. Тому хочу ще раз вибачитися перед усіма, кого тоді підвів. Багато чого довелося різко змінювати. А ми той невідсвяткований день наверстаємо, обіцяю! Але цей рік зробив головне — зняв рожеві окуляри! Виявляється, після 50 можна стати трохи старшим… і не за паспортом — за відчуттями. Так, Були розчарування. Були моменти, коли адреналін зашкалював і здавалося — а раптом може уже все… Але сьогодні я радий, що цей рік був. Тому що разом із втратами прийшли дуже великі здобутки. Цей рік очистив. Від зайвого, від випадкових людей, від «бруду і плісняви», яка інколи пристає до тебе. Сподівюсь, як шматки бруду вони відпали. Але він дуже чітко показав, хто є хто. Чужі, які маскувалися під своїх — відпали. Свої — стали ще ближчими! І він показав ще одну річ. Те, що раніше здавалося дуже важливим у житті, виявилося, якщо не порожнім, то точно другорядним. А інші речі вийшли на перший план — і стало очевидно, що в житті є те, що справді по-справжньому важливе! Я довго готувався увійти в одну сім’ю але... Життя повернуло інакше — і я опинився в іншій. Справжній. Рідній. Теплій. Своїй. І значить, так мало бути. Закриваючи одні двері, Бог завжди відкриває інші. Я вдячний усім, хто був поруч у складні моменти. Я вдячний тим, хто підтримував, ішов поруч і не відвертався, незважаючи ні на що! Моїх друзів-ротарійців, колег, друзів-волонтерів, побратимів-військових! Взагалі близьких. Ті, про кого згадую тут, про це знають! А окремо вдячний за нову сім’ю в «Гострих картузах». Це справжні люди. Герої свого часу. Добровольці. Титани, поруч з якими інколи відчуваєш себе пігмеєм. І це ті, кому ми зобов’язані допомагати. Дуже хочеться вірити, що наступний рік буде легшим і сильнішим. Але я точно розумію — багато залежить від нас самих. Сьогодні я, скоріш за все, буду майже не на зв’язку. Прошу зрозуміти. І заздалегідь вдячний за всі привітання — обов’язково відповім повідомленнями і передзвоню близьким. Побажання в мене одне. Щоб поруч були по-справжньому близькі люди. Щоб вони були здорові і, по можливості, поруч. І щоб в Україні настав справедливий мир. І я точно знаю — є люди, які його наближають. Якщо хочете привітати — вкажу картку. Зараз для улюбленого підрозділу «Гострі картузи» терміново потрібна машина, варіант уже знайшли. Усі кошти підуть туди:4149609052404813PayPal [email protected] Продублюю ще в коментаряЯкщо немає можливості чи бажання вітати фінансово, буду буду радий вашій підписці на мій канал «ПоБалакаємо»:https://youtube.com/@poBalakaemoProОбіцяю, Найближчим часом буде багато цікавого. Рухаємось далі. Курс доведеться змінювати — і змінювати серйозно. Але вірю — у цього вітрильника буде попутний вітер. Дякую вам, друзі, за те, що ви поруч: і в житті, і в мережах!